Справа №22-3202/09 Головуючий у 1-й інстанції: Семікін В.В.
Суддя-доповідач: Ломейко В.О.
21 липня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондара М.С.
Суддів: Ломейка В.О., Денисенко Т.С.
При секретарі: Петровій О.Б.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОП «ЗМБТІ», про витребування майна із чужого незаконного володіння,
У вересні 2008 р. ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОП «ЗМБТІ», про витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначала, що на підставі біржового договору купівлі-продажу №551/597 від 05.09.1997 року позивач стала власником 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Дана частка власності була 10.09.1997 року зареєстрована ОП «ЗМБТІ», про що в реєстровій книзі №16р був зроблений запис №3773. На початку вересня 2008 року від співробітників Управління по боротьбі з організованою злочинністю в Запорізькій області, позивач дізналася, що її часткою власності незаконно володіє інша особа. Так, нібито 15.05.2000 року між позивачем, іншим співвласником зазначеного домоволодіння - ОСОБА_7, та покупцем ОСОБА_5 була укладена домашня угода купівлі-продажу 25/100 та 22/100 часток будинку АДРЕСА_1, як зареєстрована не була. Про дану угоду позивач нічого до вересня 2008 року не знала. Дана угода від 15.05.2000 року була рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2006 року визнана дійсною. Право власності на 22/100 та 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 було визнано за ОСОБА_5 До розгляду даної справи вона залучена не була про існування вказаного рішення не знала. Право власності ОСОБА_5 на 47/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 було зареєстроване ОП «ЗМБТІ» 13.10.2006 року, про що в реєстровій книзі №16 був зроблений запис №3773. На підставі зазначеного рішення 18.01.2007 року ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу частин житлового будинку з ОСОБА_2, зареєстрований приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_6 Однак ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06.03.2007 року рішення Комунарського суду м. Запоріжжя від 29.09.2006 року було скасоване та справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2007 року, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 і ОСОБА_3 залишено без розгляду. На підставі викладеного просила суд витребувати 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння ОСОБА_2, зобов'язати ОП «ЗМБТІ» скасувати реєстрацію права власності на 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_3 право власності на 25/100 частин зазначеного житлового будинку, зобов'язати ОП «ЗМБТІ» зареєструвати право власності на 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_3
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2009 року позов задоволено. Витребувано 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння ОСОБА_2, зобов'язавши ОП «ЗМБТІ» скасувати реєстрацію права власності на 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 25/100 частин зазначеного житлового будинку. Зобов'язано ОП «ЗМБТІ» зареєструвати право власності на 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 94,75 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права просить скасувати його та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка є власником 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, тому вона, як власник цього майна має право його витребувати із чужого незаконного володіння відповідача.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів, оскільки такий висновок не узгоджується з матеріалами справи.
Як видно з позову, позивачка просить суд витребувати 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, із чужого незаконного володіння ОСОБА_2, зобов'язавши ОП «ЗМБТІ» скасувати реєстрацію права власності на 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на це майно, оскільки майно вибуло з володіння не з її волі.
Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З матеріалів справи вбачається і сторони не заперечують, що спірні частини житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18.01.2007 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, належать останній(а/с 11) і за ОСОБА_2, зареєстровано право власності.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) відповідно до ст.657 ЦК України, або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Ці визначені законом умови договору ОСОБА_5 та ОСОБА_2, дотримані, а договір від 18.01.2007 року не оспорено.
Отже, на даний час власником спірних часток будинку є ОСОБА_2
В той же час, як видно з позовних вимог, позивачка не вважає себе власником спірних часток будинку, тому і просить визнати за нею право власності на ці частки та витребувати їх у відповідача. Крім її заперечень, що домашня угода від 15.05.2000 року між позивачем, іншим співвласником зазначеного домоволодіння - ОСОБА_7, та покупцем ОСОБА_5 купівлі-продажу 25/100 та 22/100 часток будинку АДРЕСА_1, укладена без неї не спростована.
Визнаючи право власності за ОСОБА_3 на 25/100 частин зазначеного житлового будинку суд першої інстанції в своєму рішенні також не навів підстави з яких задоволені ці вимоги позивача, тому колегія суддів вважає що позивач не довів своє право власності на спірне майно.
Позивачка зазначала, що на підставі біржового договору купівлі-продажу №551/597 від 05.09.1997 року вона є власником 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Проте її часткою незаконно заволодів ОСОБА_5, відносно якого порушена кримінальна справа та ще проводиться слідство.
Але, вирок суду, який би встановив винуватість ОСОБА_5, в незаконному заволодінню спірних часток відсутній.
Як видно з матеріалів справи, ухвалою апеляційної інстанції 06.03.2007року скасовано рішення суду першої інстанції від 29.09.2006року, згідно якого визнано
право власності ОСОБА_5 на 47/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 і проведена реєстрація права власності спірних частин.
При новому розгляді позову ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу 25/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 укладеним між ОСОБА_5, і ОСОБА_7, ОСОБА_3 -дійсним та визнання права власності, ухвалою суду першої інстанції від 14.05.2007року залишено без розгляду(а/с 15).
Відповідно до ч.2 ст.380 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд ухвалюючи рішення, повинен зобов*язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Проте судом першої інстанції при постановлені ухвали 14.05.2007року, питання про поворот виконання не вирішувалося і ОСОБА_3, в межах строку передбаченим ст.381 ЦПК України, має право на вирішення цього питання.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, проте, що позивачка не довела в своє право власності на спірні частки житлового будинку АДРЕСА_1, обґрунтовані і є такими, що спростовують рішення суду першої інстанції, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2009 року у цій справі скасувати та ухвалити нове наступного змісту: «В задоволенні позову ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОП «ЗМБТІ», про витребування майна із чужого незаконного володіння, відмовити».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.