Справа №22-2769 2009 рік Головуючий у 1 інстанції Живлакова Г.О.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
16 липня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кримської О.М., Ломейко В.О.
При секретарі: Карацюпі О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Приазовського району Запорізької області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області про скасування рішення органу виконавчої влади та визнання права власності на земельну ділянку,
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Приазовської районної державної адміністрації про визнання відмови незаконною та визнання права власності на земельну ділянку. В позовній заяві зазначала, що у червні 2007 року вона звернулась до Приазовської райдержадміністрації Запорізької області з заявою про надання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району за межами населеного пункту. До заяви були додані необхідні документи з координатами земельної ділянки. 27.06.2007 року листом Приазовської райдержадміністрації у задоволені заяви було відмовлено у зв'язку з тим, що нею не надані документи для отримання земельної ділянки у власність. Вважає, що ця відмова була незаконною, тому що суперечить Конституції України та Земельному Кодексу України, згідно яких вона має право на отримання у власність із земель державної та комунальної власності земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства без обмеження місця розташування цієї ділянки та без додаткових обмежень щодо реалізації цього права.
Посилаючись на наведене, просила визнати незаконною відмову Приазовської райдержадміністрації Запорізької області у передачі їй у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, а також просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Ботіївської сільської ради Приазовського району для ведення особистого селянського господарства згідно схеми.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2007 року позов задоволено.
Скасовано рішення Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області про відмову ОСОБА_1 і надання у власність земельної ділянки площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Ботіївської сільської ради Приазовського району, згідно схеми, поданої до заяви ОСОБА_1
В апеляційній скарзі прокурор Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і іхороною земель у Запорізькій області посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухватити нове рішення, яким у позові відмовити.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Приазовського району Запорізької області підлягає закриттю з наступних підстав.
Пунктом 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених закном.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою
Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року № З-рп/99 ( справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) визначив , що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якового звертається до суду, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Ч.ч.1, 2 ст.45 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Прокурор, в апеляційній скарзі, в якості органу держави, в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області, в інтересах якого ініціюється апеляційне оскарження судового рішення, не навів доводів та на їх підтвердження не надав доказів - здійсненню яких саме функцій, делегованих державою цьому органу перешкоджає судове рішення, в чому саме передбачене законом право громадянина на отримання у власність землі порушує, чи може порушити інтереси держави.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем Приазовською районною державною адміністрацією, рішення суду не оскаржувалося, воно набрало законної сили та виконано добровільно. 11 березня 2008 року ОСОБА_1, видано державний акт на право власності на земельну ділянку. В державному акті зроблено посилання на рішення Приазовського районного суду за справою № 2- 644/2007 від 19.11.2007 р., акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів , відділом земельних ресурсів примірник державного акту прийнято на зберігання.
Крім того, як видно з державного акта серія ЯЕ № 272319, на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_1, цей акт удостовірено підписом начальника Приазовського районного відділу земельних ресурсів О.М. Школовим.
Таким чином, безперечно встановлено, що станом на 11 березня 2008 року відділу земельних ресурсів було відомо про ухвалене рішення. Проте у підтвердження будь-яких причин, які б перешкоджали із зазначеної дати ініціювати питання про оскарження судового рішення не наведено, як і не підтверджено, що відділ земельних ресурсів, так і особа в інтересах якої подано апеляційну скаргу звертались до прокурора про порушення інтересів держави в сфері даних спірних земельних правовідносин.
У відповідності до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з ст.ст. 5,10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
З огляду на позицію відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції та визнання позовних вимог, відсутність дій з боку відповідача по оскарженню рішення, виконання судового рішення, звернення прокурора з апеляційною скаргою майже через півтора роки після набрання рішенням суду законної сили не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного ст. 8 Конституції України.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», N 12, 24.10.2008, при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.
За таких обставин, колегія суддів, у зв*язку з недоведеностю представницьких інтересів прокурора, закриває апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі інспекції з контролю за використанням і охороною земель у запорізькій області.
Керуючись ст.ст.209,218, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави, в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області, на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2007 року у цій справі, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.