Справа №22-2535/2009 p. Головуючий у 1-й інстанції: Прінь І.П.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
„15" липня 2009 року М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А., Савченко О.В.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства „Житлосервіс-7" на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2009 року по справі за позовом Комунального підприємства „Житлосервіс-7" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, -
У жовтні 2008 року КП „Житлосервіс-7" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території.
Зазначало, що будинок АДРЕСА_1 є комунальною власністю і знаходиться на балансі КП „Житлосервіс-7". В квартирі АДРЕСА_1 даного будинку проживає ОСОБА_3 разом із своєю сім'єю. Оскільки відповідач протягом тривалого часу в добровільному порядку не проводив оплату за утримання будинку та прибудинкової території, з 01 жовтня 2005 року по 01 вересня 2008 року утворилась заборгованість в на суму 891 грн. 74 коп., яку підприємство просило стягнути з ОСОБА_3
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2009 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, КП „Житлосервіс-7" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 309 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог у разі невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Судом з'ясовано, що у квартирі АДРЕСА_1 з 12 грудня 2004 року проживає ОСОБА_3 з двома неповнолітніми дітьми. Будинок є комунальною власністю та знаходиться на балансі КП „Житлосервіс-7". 23 жовтня 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території. Згідно умов договору, а також виходячи з положень статті 162 ЖК України, статті 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", пункту 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, виконавець надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а споживач послуг щомісяця вносить плату за надані послуги.
ОСОБА_3 витрати на утримання будинку та прибудинкової території оплачені в березні 2008 року тільки в сумі 200 грн. Оскільки відповідач своєчасно не вносив оплату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у період з 01 жовтня 2005 року по 01 вересня 2008 року утворилася заборгованість в розмірі 891 грн. 74 коп., яку підприємство просило стягнути з ОСОБА_3 ( а. с. 3-8,17-19 ).
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що КП „Житлосервіс-7" послуги з утримання будинку та прибудинкової території надавалися неякісно, а деякі з них взагалі не надавалися. При цьому послався на ту обставину, що ОСОБА_3 з 21 березня 2007 року неодноразово звертався до підприємства з заявою про ремонт даху над його квартирою, однак ремонт виконаний не був.
Проте зазначений висновок не відповідає наданим доказам, вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач вносив оплату на утримання будинку та прибудинкової території не в повному обсязі з 01 жовтня 2005 року, внаслідок чого утворилася заборгованість на 01 вересня 2008 року в сумі 891 грн. 74 коп. Між тим, такі послуги підприємством надавалися, про що свідчать відповідні господарчі договори, картки про якість виконаних робіт, акти виконаних робіт та додатки до них, які містяться на аркушах справи 35-134. Заборгованість розрахована у відповідності до умов договору про надання таких послуг, а також тарифів на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затверджених рішенням № 518 виконкому Бердянської міської ради від 21 вересня 2006 року ( а. с. 4-6,17-21 ). Документально зафіксованих фактів не надання позивачем послуг з утримання будинку або неналежного надання таких послуг сторони суду не представили.
Крім того, з'ясовано, що з заявою про необхідність ремонту частини даху над квартирою відповідач вперше звернувся до підприємства тільки 26 вересня 2007 року. Ремонт було заплановано на другий квартал 2008 року і виконано в червні 2008 року силами ПМП „Самат" (а.с. 23-26,138,141).
Повністю звільняючи ОСОБА_3 від сплати заборгованості по витратах на утримання будинку та прибудинкової території, суд не взяв до уваги зміст пункту 15 укладеного між сторонами договору від 23 жовтня 2006 року, яким передбачено, що виконавець послуг несе відповідальність за неналежне надання або ненадання послуг, внаслідок чого було пошкоджено майно споживача - шляхом відшкодування збитків; у разі зниження кількісних і якісних показників послуг або перевищення строків проведення ремонтно-профілактичних робіт - шляхом зменшення розміру плати. Якість наданих послуг визначається відповідно до затвердженої органом місцевого самоврядування структури та періодичності проведення робіт.
Заперечуючи проти позову, відповідач достовірних доказів, які б свідчили про неналежне виконання комунальним підприємством умов договору від 23 жовтня 2006 року не представив. Також не зазначив, які саме послуги не надані або надані неякісно; не навів розрахунок суми, на яку у зв'язку з неякісним наданням послуг необхідно зменшити розмір плати за утримання будинку.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновки, викладені в рішенні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 20089 року, не відповідають вимогам закону та наданим доказам, тому його необхідно скасувати. По спору слід ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги комунального підприємства „Житлосервіс-7" задовольнити у повному обсязі і стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по витратах на утримання будинку, прибудинкової території в сумі 891 грн. 74 коп. та судові витрати.
Керуючись ст.ст. 307,309,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житлосервіс-7" задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2009 року по цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги комунального підприємства „Житлосервіс-7" задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства „Житлосервіс-7" 891 грн. 74 коп. боргу за утримання будинку та прибудинкової території, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, у дохід держави - 51 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.