Справа №22-6665/09 Головуючий в 1 інстанції: Козлов Р.Ю.
Доповідач: Немировська О.В.
23 липня 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі:
головуючого - НемировськоїО.В.
суддів - Вовченка В.М., Чобіток А.О.
при секретарі - Поліщук-Цвєтошенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2009 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк», третя особа: Національний банк України про визнання дій неправомірними, визнання договору про надання кредитної лінії недійсним та заборону вчиняти дії,
встановив:
позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила неправомірними дії Київського головного регіонального управління «ПриватБанк» щодо оформлення та видачі її неповнолітній дочці - ОСОБА_2 без згоди батьків договору на кредитну лінію, визнати договір про надання кредитної лінії від 26.06.2008 p., заборонити відповідачу на майбутнє вчиняти дії по оформленню та видачі договорів на надання кредитної лінії неповнолітнім особам, посилаючись на те, що даний договір було укладено відповідачем з неповнолітньою особою без згоди батьків. В ході розгляду справи відповідача було замінено на належного - ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2009 р. в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, не було повно з'ясовано обставини справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідач уклав 26.06.2008 р. з її неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 договір про надання кредитної лінії шляхом видачі кредитної картки без згоди батьків.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 26.06.2008 р. ОСОБА_2, отримала від працівника відповідача кредитну картку «Кредитка Універсальна», довідку про умови кредитування та рекламну листівку, в якій було зазначено, які дії слід вчинити для активації картки. Після цього ОСОБА_2 ніяких дій по активації картки не вчиняла, доказів про те, що їй було надано кредитну лінію в матеріалах справи немає, а тому суд вважав, що договір між ОСОБА_2 та відповідачем укладений не був і факт видачі картки не є свідченням укладення такого договору.
При вирішенні спору суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 32, 202, 638 ЦК України.
Висновок суду першої інстанції про те, що працівниками відповідача не було вчинено протиправних дій щодо укладення договору з особою, яка не має повної цивільної дієздатності є обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Також судом першої інстанції було правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо заборони відповідачу на майбутнє вчиняти дії щодо невизначеного кола осіб, оскільки це виходить за межі спірних правовідносин.
Доводи позивачки, викладені в апеляційній скарзі про те, що договір між її дочкою та відповідачем був укладений і факт видачі кредитної картки є доказом цього, були предметом дослідження суду першої інстанції і висновків суду не спростовують. Посилання позивачки в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального права, оскільки не було застосовано положення ст. 1046, 1054 ЦК України є безпідставним, оскільки суд виходив з того, що договір про надання кредитної лінії укладений не був і кошти на рахунок ОСОБА_2 не зараховувались. Видача ОСОБА_2 довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а/с6) не може свідчити про факт укладення з нею такого договору, оскільки інших документів вона відповідачу не надавала і картка активована не була.
З цих же підстав є безпідставним посилання позивачки на порушення відповідачем внутрішнього наказу від 15.05.2008 р. №СП-2008-547, оскільки відповідач не визнає факту укладення договору з ОСОБА_2
Також є необгрунтованим посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права, оскільки в судовому засіданні 18.05.2009 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення, а 26.05.2009 р. позивачці було поштою направлено повний текст рішення суду.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, судом було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому рішення суду є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2009 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.