Справа №11- 391/09 Головуючий по 1 інстанції -
Категорія: ч.3 ст. 152, ч.1 Дубенець М.І.,
ст. 122 КК України Доповідач в апеляційній
інстанції Соломка І.А.
"21" липня 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого - судді Соломки І.А.,
суддів Ельцова В.О., Літвінцева В.М.,
прокурора Свищ Л.А.,
потерпілої ОСОБА_3,
законного представника
неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4,
представника потерпілої ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
законного представника
неповнолітнього засудженого ОСОБА_7,
цивільного відповідача ОСОБА_8,
засудженого ОСОБА_9,
розглянувши кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_6 та Канівського міськрайонного прокурора на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.08 року , яким
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, гр. України, раніше не судимий,- засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі , за ч.3 ст. 152 КК України , із застосуванням ст. 69 КК України, - на 5 років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому визначено до відбуття - 5 років позбавлення волі.
Вирішено стягнути : з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 917 грн 58 коп матеріальної шкоди та 30000 грн моральної шкоди, солідарно;
з ОСОБА_8 та ОСОБА_7на користь Канівської районної державної адміністрації матеріальну шкоду в сумі 3291 грн 20 коп, солідарно.
Відповідно до вимог ст. 81 КПК України вирішено питання про речові докази.
встановила:
Вироком Канівського міськрайонного суду засуджений визнаний винним у вчиненні злочинів за таких обставин.
18.05.2008 р. близько 01 години в с. Григорівка Канівського району Черкаської області ОСОБА_9. , перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, діючи умисно /зайшов у будинок ОСОБА_4, та, переслідуючи мету задоволення статевої пристрасті , застосував фізичне насильство до ОСОБА_3 , 1993 р.н., що виразилося в нанесенні декількох ударів палицею та кулаками обох рук їй по голові, здавлюванні шиї обома руками , завдавши їй тілесні ушкодження , що відносяться до категорії ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров»я, та легких тілесних ушкоджень, подолавши опір потерпілої ,зґвалтував ОСОБА_3, яка на момент вчинення злочину була неповнолітньою та не могла чинити йому опір .
В апеляції прокурор , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив скасувати вирок відносно ОСОБА_9 в зв'язку невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, та постановити по справі новий вирок, яким призначити йому покарання за ч.1 ст. 122 КК України- 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.152 КК України -7 років позбавлення волі, з застосуванням ст.70 КК України, остаточно призначити покарання - 7 років позбавлення волі.
В зміненій апеляції захисник ОСОБА_6 вважає призначене ОСОБА_9 покарання надмірно суворим, посилаючись на те, що суд не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом»якшуюють покарання, а саме його вік - засуджений є неповнолітнім, те, що він раніше не притягувався до будь-якої відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, батьки засудженого відшкодували потерпілій значну частину збитків, та просив змінити вирок суду в частині призначення покарання, призначивши йому більш м»яке з застосуванням вимог ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача та думку : -прокурора, який підтримав свою апеляцію, заперечив апеляцію захисника; -потерпілої ОСОБА_3, її представника ОСОБА_5 та законного представника ОСОБА_4, які не згідні з апеляцією прокурора, також вважають, що змінена апеляція захисника підлягає до часткового задоволення в частині пом»якшення засудженому покарання до трьох років позбавлення волі реально;
- захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_9 , законного представника неповнолітнього засудженого - ОСОБА_7, цивільного відповідача ОСОБА_8, які підтримали змінену апеляцію захисника, вважають, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення;
перевіривши матеріали кримінальної справи та обміркувавши над доводами апеляцій, колегія суддів судової палати вважає, що апеляція захисника - підлягає до часткового задоволення, апеляція прокурора - не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у своєнні злочинів при обставинах, наведених у вироці суду , ґрунтується на сукупності зібраних, перевірених та досліджених в судовому засіданні та докладно наведених у вироці доказів. Цей висновок є правильним і в апеляційних скаргах ніким не оспорюється.
Дії ОСОБА_9 за ч.1 ст. 122 та ч.3 ст. 152 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи ОСОБА_9 покарання , районний суд обґрунтовано , з наведенням у вироці відповідних мотивів , визнав неможливим його звільнення від відбування покарання з випробуванням та дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, місцевий суд застосував до ОСОБА_9 вимоги ст. 69 КК України, але недостатньо, оскільки встановлені об»єктивні обставини у справі свідчать про те, що покарання ОСОБА_9 призначено хоча і нижче від найнижчої межі , встановленої в санкції ч.3 ст. 152 КК України, але є занадто суворим та не відповідає загальним засадам призначення покарання.
При цьому колегія судді вважає за необхідне врахувати, що на час вчинення злочину, як і на даний час, ОСОБА_9 є неповнолітнім, позитивно характеризується, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, повністю визнавав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, має хронічні захворювання. Ці обставини, що пом»якшують покарання ОСОБА_9 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину не в повній мірі врахував суд , що дає підстави для призначення більш м»якого покарання, ніж призначив його суд першої інстанції.
Тому , враховуючи викладене, думку . потерпілої ОСОБА_3 та її представників щодо міри покарання засудженому , які вважають, що покарання йому слід пом»якшити до 3 років позбавлення волі, відшкодування законному представнику потерпілої батьками засудженого значної частини завданої злочином моральної шкоди, колегія суддів вважає , що в даному випадку можливо пом»якшити покарання засудженому за ч.3 ст. 152 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років позбавлення волі.
Підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_9 вимог ст. 75 КК України, на чому наполягає в апеляції захисник, колегія суддів не знаходить.
Колегія суддів не вбачає також підстав для скасування вироку суду та постановления нового з метою призначення більш суворого покарання, оскільки апеляційні вимоги прокурора за своїм змістом носять загальний характер і в них не простежуються конкретні підстави для призначення ОСОБА_9 більш суворого покарання.
Доводи прокурора в апеляції щодо невизнання ОСОБА_9 вини у вчиненні злочину , передбаченому ч.3 ст. 152 КК України, є безпідставними та не відповідають матеріалам справи, оскільки згідно протоколу судового засідання він вину у скоєних злочинах визнав повністю ( т. 2 а.с. 175), що також зазначено в вироці суду ( т. 2 а.с. 245). Крім того, моральну шкоду потерпілій було відшкодовано частково в добровільному порядку цивільними відповідачами під час апеляційного розгляду справи, потерпіла''та її представники не підтримали прокурора щодо призначення засудженому більш суворого покарання , навіть наполягають на пом»якшенні йому покарання.
Цивільний позов про стягнення з батьків засудженого на користь законного представника неповнолітньої потерпілої матеріальних збитків вирішено місцевим судом правильно і обгрунтовано.
Але вирішуючи питання про стягнення з цивільних відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 моральної шкоди , місцевий суд частково завищив грошовий еквівалент , який відповідає глибині моральних страждань потерпілої, окрім того, не врахував конкретні обставини справи, можливість реального відшкодування шкоди та майновий стан неповнолітнього підсудного і його батьків - цивільних відповідачів по справі, невмотивовано, без жодних обгрунтувань розміру моральної шкоди визначив її в сумі 30000 грн. .
Тому, враховуючи вказані порушення та судову практику по справах даної категорії , обставини вчинення злочину, майновий стан засудженого та його батьків, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду в цій частині, зменшивши розмір моральної шкоди , та враховуючи моральні та фізичні страждання потерпілої, яка тривалий час лікувалася та змінила місце проживання , визнати необхідним та достатнім гривневий еквівалент грошового відшкодування моральної шкоди потерпілій в сумі 20000 гри.
Рекомендувати районному суду при вирішенні питання про виконання даного вироку відповідно до вимог ст. ст. 409-411 КПК України врахувати часткове відшкодування цивільним відповідачем ОСОБА_7 законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4. моральної шкоди, завданої злочином , в сумі 15000 грн.( розписка від 14.07.09 р. ), що відбулося на стадії апеляційного розгляду справи.
З врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія
суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_6 задовольнити частково,апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2008 року щодо ОСОБА_9 - змінити в частині призначення йому покарання , пом»якшивши його за ч.3 ст. 152 КК України ,із застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років позбавлення волі, та вважати ного засудженим :
- за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі,
- за ч.3 ст. 152 КК України , з застосуванням ст. 69 КК України, до 3 років позбавлення волі;
згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_9. остаточно покарання у вигляді - 3 років позбавлення волі.
Змінити вирок суду також в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди , зменшивши її розмір, та стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 - 20000 грн. моральної шкоди, солідарно.
В решті - вирок суду залишити без змін.