Справа №11-408/09 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст. 366 ч. 1, ст. 15 КІХТЕНКО Н.І.
ч. 2 ст. 191 ч. 4 КК України Доповідач в апеляційній інстанції
НЕДІЛЬКО М.І.
"14" липня 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого НЕДІЛЬКА М.І.
суддів ШКРЕБИ Р.Д., ПОЄДИНКА І.А.
за участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.
розглянула кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Корсунь-Шевченківського району на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду від 27.05.2009 p., якою кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_4 за ст. ст. 15. ч. 2, 191 ч. 4, 366 ч. 1 КК України повернута прокурору черкаської області для проведення додаткового розслідування.
За матеріалами кримінальної справи, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи з листопада 2005 р. одночасно засновником та директором приватного підприємства «Торгівельний дім «Атакан», зареєстрованого в АДРЕСА_1, діючи відповідно до Статуту даного підприємства та являючись службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, в тім числі будучи відповідальним за організацію і ведення бухгалтерського обліку підприємства відповідно до п. 7.72, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з метою незаконного заволодіння державними коштами, зловживаючи своїм службовим становищем, у лютому 2007 р. вчинив замах на заволодіння державним майном у великих розмірах, подавши заяву до ДШ на відшкодування в користь очолюваного ним підприємства з Державного бюджету України 70000 грн. ПДВ за період роботи підприємства з квітня 2006 р. по грудень 2007 p., шляхом службового підроблення вніс в офіційний документ - до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 р. в рядок 25.1 - сум, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, завідомо неправдиві відомості, які особисто підписав та надав до ДШ у Корсунь-Шевченківському районі.
При цьому він, не маючи права на бюджетне відшкодування при здійсненні фінансово-господарської діяльності і маючи відповідні податкові(звітні) періоди від'ємне значення з податку на додану вартість, відносив суми ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового(звітного) періоду.
Так, з квітня 2006 р. по грудень 2007 р. при здійсненні фінансово-господарської діяльності він нарощував суми податкових періодів, що відображав у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість, які ним були підписані і подані до ДПІ в Корсунь-Шевченківському районі.
Він же. не маючи від'ємного значення з ПДВ, у січні 2007 р. подав до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за лютий 2007 р., в яку вніс завідомо неправдиві відомості та заявив до бюджетного відшкодування суму з ПДВ в розмірі 70000 грн., не подавши підтверджуючих документів факту оплати ним товарів(послуг) основним постачальником у січні 2007 р.
Пред'явлена ним до відшкодування сума в 350 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тому є великим розміром.
Направляючи дану кримінальну справу на додаткове розслідування за клопотанням адвоката ОСОБА_5. суд у постанові зазначив, що слідством не доведено в чім виразився замах підсудного на умисне незаконне заволодіння державними коштами і заподіяння істотної шкоди в сумі 70000 грн.
Вважає, що для повноти слідства необхідне проведення вилучення всіх документів стосовно господарської діяльності його підприємства за період формування податкового кредиту.
Вказана процесуальна дія має бути проведена органом досудового слідства з подальшим призначенням судово-економічної експертизи для встановлення суми податкового кредиту за вказаний період.
Також вважає, що під час слідства підлягають встановленню та допиту бухгалтера, які у вказаний період працювали на даному підприємстві, на предмет причетності їх до вміненого у вину підсудному злочину.
В разі необхідності під час додаткового слідства підлягають проведенню інші слідчі дії.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор в апеляції ставить питання про його скасування. При цьому зазначає, що в порядку ст. 315-1 КПК суд в разі виникнення необхідності з метою перевірки і уточнення фактичних даних, добутих в ході досудових слідчих дій, суд своєю постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати зазначені судом слідчі дії і відповідно до ст. 310 КПК призначити судово-економічну експертизу, не направляючи справу на додаткове розслідування.
Що стосується проведення виїмки фінансово-господарської документації та виїмки в податковому органі обліково-реєстраційної справи даного підприємства, то всі ці матеріали містяться в матеріалах кримінальної справи і були об'єктом дослідження під час судового засідання.
Посилання суду на неповноту слідства в зв'язку з тим, що не розкриті об'єктивна та суб'єктивна сторона злочину спростовуються наявними в справі доказами, які вказують, що ОСОБА_4 умисно разом з декларацією з податку на додану вартість до податкового органу також надав розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Вказані документи належним чином оформлені ним, що вказує на умисел на незаконне заволодіння державними коштами.
При розгляді справи суд також не звернув увагу на те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок підприємства живими коштами та право на використання податкового кредиту в подальшій підприємницькій діяльності, це два різних правових інститути податкового права, які регулюють два різні фінансово-адміністративні правовідносини.
Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію, та дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.
Так, відповідно до вимог ст. 281 КПК та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування від 11.02.2005 р. повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства можливе лише за умови, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
В разі, якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки передбаченими законом шляхами, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
В разі відсутності доказів, які підтверджували б обвинувачення і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно ст. 327 ч. 4 КПК виправдувальний вирок.
Як встановлено по справі, хоча суд при винесенні постанови і послався на цю норму закону та Постанову Пленуму ВС України, проте їх вимоги не виконав.
Так, згідно протоколу судового засіданні ініціатором направлення справи на додаткове розслідування являвся адвокат. Ним було сказано, що досудовим слідством не надано достатніх доказів вини підсудного по вмінених йому злочинах і тому заявив клопотання про проведення судово-економічної експертизи, вилучивши перед цим на підприємстві документи за період формування податкового кредиту.
Таким чином адвокат дійшов до висновку про недоведеність вини свого підзахисного в пред'явленому звинуваченні, і в той же час ставить питання про проведення по справі економічної експертизи.
Проте які необхідно вияснити питання під час проведення такої експертизи, яке значення для встановлення істини по справі матимуть її висновки і чому вказану експертизу неможливо провести в суді, то цього в клопотанні ним не було сказано.
Не вияснялись ці питання у нього головуючим та іншими учасниками судового розгляду.
Не вияснивши їх головуючий поставив дане клопотання на обговорення. Після цього кожний із них висловив свою думку в цілому, не конкретизуючи клопотання.
Задовольняючи клопотання суд в постанові лише його продублював, також не вказавши питань, які підлягають виясненню при проведенні експертизи, необхідності їх вияснення та неможливості це зробити іншим шляхом без направлення справи до дослідування і в тім числі проведення експертизи в суді та шляхом дачі судового доручення.
Більше того, ним також були вказані інші підстави дослідування справи, які не були об'єктом обговорення учасників процесу і при цьому не зазначено чому неможливе їх вияснення під час судового розгляду справи.
Зокрема, суд вказав, що підлягають під час слідства встановленню та допиту бухгалтери, які працювали в той час на даному підприємстві на предмет причетності їх до злочину.
Проте чим викликано це і чому неможливо це зробити в судовому засіданні, то в постанові стосовно цього нічого не зазначено. Таким чином дана постанова суду винесена всупереч нормам діючого законодавства і тому підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд в той же суд.
При новому розгляді необхідно ретельно дослідити всі обставини справи, дати їм відповідну юридичну оцінку і в залежності від добутого прийняти законне і обґрунтоване рішенні.
В разі відсутності складу злочину в діях ОСОБА_4, він підлягає виправданню.
Якщо ж по справі будуть встановлені недоліки, то вони підлягають усуненню в ході судового слідства. Направлення справи на додаткове розслідування можливе лише відповідно до вимог зазначеного вище закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію помічника прокурора Корсунь-Шевченківського району задовольнити частково.
Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду від 27.05.2009 р. про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 за ст. ст. 15 ч. 2, 191 ч. 4, 366 ч. 1 КК України скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в той же суд для розгляду по суті, зі стадії судового розгляду.