Справа №22ц-1870 2009 р. Головуючий в І інстанції
Майдан С.І.
Категорії: 20 Доповідач: Полікарпова О.М.
2009 року липня місяця «15» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Капітан І А.
Суддів - Полікарпової О.М., Цуканової І.В.
при секретарі - Пасько Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 29 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання третейської угоди недійсною, -
встановила:
У вересні 2008 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 05.08.05 року між нею та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу кіоску (павільону-кафе «Платан»), розміщеного по АДРЕСА_1. Договір посвідчено нотаріально. Крім кіоску за цією адресою знаходиться павільон-кафе з літнім майданчиком, туалет та огорожа. Земельною ділянкою за вказаною адресою позивачка користується на підставі договору оренди від 16.11.2005 року. Проданий нею кіоск не має фундаменту, а отже, вважається рухомим майном.
19.09.2007 року третейським судом прийнято рішення по справі, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на нерухоме майно: кіоск літ. «А», павільон-кафе, літ. «А-1», туалет, літ. «Б», огорожу №1, мостіння. Просила визнати третейську угоду від 09.08.2007 року, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про передачу спору про визнання права власності на нерухоме майно на розгляд до третейського суду, як таку, що укладену з неналежною стороною, оскільки фактично є спір між нею та відповідачкою ОСОБА_5 про право власності на нерухоме майно.
Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 29 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсною третейську угоду від 09 серпня 2007 року, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про передачу спору про визнання права власності на нерухоме майно на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її вимог. При цьому апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неналежну оцінку доказів по справі.
Судова колегія, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що її слід відхилити.
Задовольняючи позовні вимог ОСОБА_3 та визнаючи третейську угоду недійсною, районний суд виходив з того, що непритягнення до укладення третейської угоди позивачки, яка є користувачем земельної ділянки, на якій розміщено об'єкти, які ОСОБА_5 просила визнати нерухомим майном є порушенням законних прав та інтересів позивачки.
Судова колегія погоджується з рішенням суду, оскільки суд повно і всебічно оцінив обставини по справі, надані сторонами докази та правильно застосував закон, який регулює спірні правовідносини.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 05.08.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу кіоску (павільону-кафе «Платан») а.с.9), земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, на якій розміщений зазначений кіоск та павільон-кафе з літнім майданчиком знаходиться в оренді у позивачки до 26.10.10 року, з правом розміщення на ній некапітальних споруд (а.с.10-11), у витязі з державного реєстру кіоск торговий рахується як рухоме майно (а.с.56), як об'єкт нерухомості кіоск торговий в БТІ зареєстрований не був, чого сторони не заперечують.
Третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, а тому повинна відповідати вимогам ст.203 ЦК України.
У даному випадку ОСОБА_5, будучи на законних підстав власником рухомого майна просить визнати право власності на нього як на нерухоме майно, тобто, по суті просить визнати рухоме майно нерухомим.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що цей спір стосується інтересів позивачки, як особи, на земельній ділянці якої розміщено це майно. Тому непритягнення її до укладення третейської угоди порушує її права, що є підставою для визнання такої угоди недійсною.
З урахуванням викладеного судова колегія не може прийняти до уваги доводи апелянта про відсутність у позивачки права на звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом до участі у справі не притягнуто Херсонську філію АБ «Факторіал Банк» з якою укладено договір іпотеки на спірне майно не грунтується на законі, оскільки банк не спростовує того, що це майно є рухомим (а.с.91) і право власності на кіоск заставодавця, яким є ОСОБА_5 ніким не оспорюється.
Не можуть бути враховані і аргументи апелянта про безпідставну відмову судом у зупиненні провадження по справі до розгляду її позову до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.10.2004 року (а.с.59), оскільки ОСОБА_3 зазначена власником майна на підставі договору від 14.10.2004 року (а.с.58,9).
Таким чином , доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне вирішення справи районним судом.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307,308,313 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 29 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.