Справа №22-5443/09
Головуючий у 1 інстанції: Лазаренко В.В. Доповідач: Шебуєва В.А.
07 липня 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Шебуєвої В.А.,
суддів: Касьяна О.П., Матвєєвої О.А.
при секретарі: Гладун X.А.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Приватного підприємства «Даско», на рішення Солом"янського районного суду м. Києва від 13 березня 2009 року в справі за позовом Приватного підприємства «Даско» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановила:
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 березня 2009 року відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства «Даско» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 2020000 грн. Скасовано заходи забезпечення позову - знято арешт з 50/100 частини АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Приватного підприємства «Даско» подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 березня 2009 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та доказам, наданим позивачем. Вважає помилковим висновок суду, що заборгованість відповідачки за кредитним договором була погашена фізичною особою ОСОБА_3, а не Приватним підприємством «Даско» як майновим поручителем по зобов'язаннях відповідачки.
В судовому засіданні представник Приватного підприємства «Даско» підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу Приватного підприємства «Даско», а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість..
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2006 р. між АБ «Синтез» та ОСОБА_2 був укладений договір кредитної лінії №05066/1. за яким АБ «Синтез» відкрив останній кредитну лінію, що відновлюється, а ОСОБА_2 зобов'язалась одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Ліміт заборгованості ОСОБА_2 за кредитною лінією встановлений 400000 доларів США. Строк дії кредитної лінії - з 05 червня 2006 року по 04 червня 2007 року, процентна ставка за користування коштами кредиту - 18% річних.
Відповідно до п. 5.1. вищевказаного договору та на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, 16.06.2006 р. між АБ «Синтез» та Приватним підприємством «Даско» було укладено договір іпотеки, за яким останнє передало в іпотеку АБ «Синтез» належне йому на праві власності нерухоме майно - будівлю адміністративно-побутового корпусу літ. «А», загальною площею 1881,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно виписки з особового рахунку АБ «Синтез» від 24.11.2006 р. відповідно до умов договору кредитної лінії ОСОБА_2 були отримані кредитні пошти розмірі 400000,00 дол. США.
28 грудня 2006 року АБ «Синтез» повідомив майнового поручителя Приватне підприємство «Даско» про наявну у ОСОБА_2 заборгованість за договором кредитної лінії від 05 червня 2006 року по сплаті відсотків за користування кредитом та пропонував виконати взяті на себе зобов'язання за договором іпотек від 16 червня 2006 року з метою недопущення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно виписки АБ «Синтез» з банківського рахунку, відкритого на ім 'я ОСОБА_2 АБ «Синтез», 29 грудня 2006 року заборгованість ОСОБА_2 за договором кредитної лінії № №05066/1 від 05 червня 2006 року була погашена гр.. ОСОБА_5 шляхом внесення двох платежів у розмірі 100000 доларів США та розмірі 300000 доларів США.
Відмовляючи в задоволенні позову Приватного підприємства «Даско» про стягнення з ОСОБА_2 2020000 грн., що є еквівалентом 400000 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідачки за кредитним договором була сплачена ОСОБА_5 як фізичною особою та вважав недоведеними доводи позивача, що Приватне підприємство «Даско» виконало свої зобов'язання перед АБ «Синтез» як майновий поручитель відповідачки.
Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату осиного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Пунктом 3 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) є підставою заміни кредитора у зобов'язанні.
Приватне підприємство «Даско» не довело суду, що воно є кредитором ОСОБА_2 на суму 2020000 грн. у зв'язку з виконанням взятих на себе зобов'язань поручителя відповідачки за договором кредитної лінії від 05 червня 2006 року та договором іпотеки від 16 червня 2006 р.
Як встановлено судом першої інстанції та це не заперечувалось й представником Приватного підприємства «Даско» в суді апеляційної інстанції, заборгованість ОСОБА_2 за договором кредитної лінії була погашена фізичною особою ОСОБА_5, який є засновником Приватного підприємства «Даско».
З наявного в матеріалах справи звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 29 грудня 2006 року, вбачається, що в касі Приватного підприємства «Даско» ОСОБА_6 грошові кошти для погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором кредитної лінії не отримував (а.с.101). Платіжне доручення банку відповідно до положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» про здійснення переказу суми коштів для погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором кредитної лінії та на виконання взятих на себе зобов'язань за договором іпотеки Приватним підприємством «Даско» не надавалось.
Відповідно до виписки АБ «Синтез» з особового рахунку ОСОБА_2 29 грудня 2006 року погашення заборгованості відповідачки за договором кредитної лінії від 05 червня 2006 року здійснено платником ОСОБА_5 Згідно заява ОСОБА_6 від 29 грудня 2006 року про переказ готівки АБ «Синтез» в сумах 100000 та 300000 доларів США призначенням платежу зазначено погашення кредиту за договором кредитної лінії № 050606/1 від 05 червня 2006 року з ідентифікуванням платника як фізичної особи. При цьому у призначенні платежу не міститься посилання, що заборгованість за кредитним договором погашена поручителем боржниці Приватним підприємством «Даско».
З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що у зв'язку з погашенням 29 грудня 2006 року фізичною особою ОСОБА_5 заборгованості відповідачки за договором кредитної лінії від 05 червня 2006 року відбулася заміна кредитора у зобов'язанні з АБ «Синтез» на Приватне підприємство «Даско».
Судом першої інстанції також дана належна оцінка й тій обставині, що листом від 28 грудня 2006 року АБ «Синтез» повідомляв Приватному підприємству «Даско» про наявну заборгованість ОСОБА_2 по сплаті відсотків за кредитом. Проте, 29 грудня 2006 року фізичною особою ОСОБА_5 була проведена сплата АБ «Синтез» всієї суми отриманих відповідачкою кредитних коштів в сумі 400000 доларів США.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачка ОСОБА_2 до цього часу не вчинила жодних дій на виконання взятих на себе зобов'язань, за договором кредитної лінії від 05 червня 2006 року правового значення для вирішення спору не мають та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Є також необгрунтованими посилання апелянта й на наявне рішення власника Приватного підприємства «Даско» від 29 грудня 2006 року про зобов'язання директора підприємства вжити необхідні заходи щодо погашення кредиту за ОСОБА_2 Як встановлено судом, для виконання вказаного рішення грошові кошти ОСОБА_5 Приватним підприємством «Даско» не видавались.
Рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Приватного підприємства «Даско», відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.