Справа №11-693/2009 р. Головуючий в 1-й інстанції
Категорія ст.ст.307 ч.2, 309 ч.2 Суддя Мітрохін А.А.
КК України Доповідач Кузьменко В.М.
21 квітня 2009 року колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ в складі:
головуючого - судді Кузьменко В.М.
суддів: Чернусь К.П., Дрибаса Л.І. за участю прокурора Моніча О.Ю. засудженого ОСОБА_1
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, освіта
середня, не працюючий, раніше судимий:
1.04.1980 року Жовтневим районним судом м.
Дніпропетровська за ст. 81 ч. 2 КК України на 1 рік
позбавлення волі. Звільнений 13.12.1980 року за відбуттям
строку покарання;
13.08.1981 року Жовтневим районним судом м.
Дніпропетровська за ст. 140 ч. 2 КК України на 4 роки
позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 3.05.1985
року за відбуттям строку покарання;
28.01.1986 року Жовтневим районним судом м.
Дніпропетровська за ст. 140 ч. 3 КК України на 4 роки
позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 5.09.1989
року за відбуттям строку покарання;
21.02.1991 року Індустріальним районним судом м.
Дніпропетровська за ст.ст. 140 ч.3, 222 ч.3, 2296 ч. 1, 141 ч.3,
42 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією
майна. Звільнений 20.06.1997 року за відбуттям строку
покарання;
8.07.1999 року Індустріальним районним судом м.
Дніпропетровська зі змінами, внесеними постановою
Роменського районного суду Сумської області від 7 грудня
2001 року про приведення вироку у відповідності з діючим кримінальним законом, за ст. 185 ч.3 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 8.10.2004 року за відбуттям строку покарання;
засуджений за ст. 309 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.. 307 ч. 2 КК України з застосуванням ст.. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття призначено 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області судові витрати за проведення судово-хімічних експертиз в сумі 2118 грн. 50 коп.
ОСОБА_1 засуджено за незаконне виготовлення і зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно і особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.. 2296 КК України в редакції 1960 року, а також засуджено за незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів без мети збуту, незаконне виготовлення і зберігання психотропних речовин без мети збуту вчинене повторно і особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.. 307 КК України.
В апеляціях засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок щодо нього і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що злочинів, за які його засуджено він не вчиняв, все було спровоковано і фальсифіковано працівниками міліції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свої апеляції, міркування прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій, обговоривши . доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах, проти яких не заперечував і сам засуджений, який як під час досудового, так і судового слідства визнавав себе повністю винним у вчинених злочинах.
Його вина у вчинених злочинах, окрім його показань, підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_2, яка приймала участь у оперативній закупівлі психотропної речовини у ОСОБА_1 25 липня 2007 року і підготовка до оперативної закупівлі психотропної речовини проводилася в присутності понятих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які в судовому засіданні підтвердили ці обставини. Вказані обставини також підтверджуються протоколом огляду покупця і видачі їй грошей і медичного шприцу, а також протоколом оперативної закупівлі вказаної речовини, висновками судово-хімічної експертизи.
Аналогічні обставини підтверджуються і за участю свідка ОСОБА_5, яка приймала участь у оперативній закупівлі психотропної речовини у ОСОБА_1 14 вересня 2007 року, підготовчі дії які проводилися в присутності понятих ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які в судовому засіданні підтвердили ці обставини. Вказані обставини також підтверджуються протоколом огляду покупця і видачі їй грошей і медичного шприцу, а також протоколом оперативної закупівлі вказаної речовини, висновками судово-хімічної експертизи.
Свідок ОСОБА_8 підтвердив ту обставину, що в його присутності за місцем проживання ОСОБА_1були вилучені медичний шприц заповнений темно-коричневою рідиною, флакон з такою ж рідиною і гроші. Ці обставини також підтверджуються протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_9, висновками судово-хімічних експертиз, в тому числи і про однорідність речовини, виданої ОСОБА_5 і вилученої у ОСОБА_1
Суд дав правильну оцінку доказам і дії засудженого вірно кваліфікував за ст.ст. 309 ч. 2, 307 ч. 2 КК України.
Доводи засудженого про недоведеність його вини безпідставні, оскільки як під час досудового, так і судового слідства він мав достатньо можливостей приймати участь у дослідженні доказів, висловлювати свою думку щодо їх достовірності і заявляти відповідні клопотання про їх більш повну перевірку, але засуджений визнавав себе винним, погоджувався з доказами, які підтверджували його винність і лише в апеляційній скарзі піддав сумніву доведеність своєї вини і переоцінив всі докази ка свій розсуд.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним, дані про особу, всі обставини по справі і правильно прийшов до висновку про те, що міру покарання він повинен відбувати у вигляді позбавлення волі, відповідно до вчиненого призначивши йому строк покарання.
Колегія суддів не вбачає у справі таких порушень вимог закону, які тягли за собою безумовне скасування вироку.
Отже, підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляції засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2008 року щодо нього - без зміни.