Справа №22ц-2262/09 Головуючий в першій інстанції - Головін В.О.
Категорія 31 Доповідач - Котушенко С.П.
22 квітня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Болтунової Л.М.
суддів Сіромашенко Н.В., Котушенко С.П.
при секретарі Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2009 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, -
У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.17-18) до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, мотивуючи позовні вимоги тим, що 21 жовтня 2006 року в під'їзді будинку АДРЕСА_1 відповідач, в зв'язку з виниклими неприязними відносинами, заподіяв їй тілесні ушкодження, які, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи, відносяться до ушкоджень легкого та середнього ступеню тяжкості.
Відносно ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ч.1 ст. 122 КК України, яка постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2008 року була закрита на підставі Закону «Про амністію».
Посилаючись на те, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень їй була завдана матеріальна та моральна шкода, позивачка, просила стягнути з відповідача 130,25 грн. витрачені на лікування, 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрати за правову допомогу в сумі 500 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2009 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також про закрити провадження по справі.
Вивчивши доводи скарги та перевіривши її матеріалами даної справи, а також матеріалами кримінальної справи №1-50/08 за обвинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 жовтня 2006 року в під'їзді будинку АДРЕСА_1 між сторонами виник конфлікт, в ході якого відповідач заштовхав позивачку в її квартиру і, закриваючи вхідні двері, наніс удар ними по лівій нозі ОСОБА_4 чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: підшкіряних гематом правої молочної залози та правого плеча; підшкіряної гематоми з набряком м'яких тканин та закритого перелому сесамовидної кістки, розташованої в області головки 1 плюсневої кістки лівої спопи; чим завдав матеріальної шкоди у вигляді витрат на медикаменти та моральної шкоди.
За таких обставин суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідальність за майнову та моральну шкоду на підставі ст.ст. 1167, 1168 ЦК України повинен нести відповідач.
Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував положення п.9 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових витрат, яких зазнала особа, необхідно виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Тому враховуючи характер і ступінь моральних страждань позивачки, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 2000 гр., змінивши в цій частині рішення.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів вини відповідача в спричиненні позивачці тілесних ушкоджень спростовуються поясненнями ОСОБА_3. даними в ході досудового слідства по кримінальній справі №1-50/08 (а.с.52), де він визнавав частково свою вину в пред'явленому обвинуваченні, а також поясненнями свідка ОСОБА_5, даними в ході досудового слідства і в судовому засіданні по вказаній кримінальній справі (а.с.52, 223-224), а також в судовому засіданні при розгляді цивільної справи
Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення спору і не дають підстав до висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів.
Згідно ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів, належить суду, який оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонног суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2009 року змінити, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 5000 грн. до 2000 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.