Справа №11-685/ 2009 г. Суддя першої інстанції: Трешова Н.М.
Категорія: Доповідач : суддя апеляційного суду Зайцев В.В.
23 квітня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі головуючого: судді Лісняк B.C.
суддів - Шабанова М.С., Зайцева В.В. за участю прокурора - Тимченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі апеляційного суду, справу по апеляції ОСОБА_1 на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2009 року, -
Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2009 року в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про звільнення від покарання за амністією відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що ОСОБА_1 має непогашену судимість за вчинення тяжкого злочину: 11.11.1997 року засуджений Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 141, ст..43 КК України (1960 року) до 3-х років позбавлення волі.
В даний час відбуває покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за яким його засуджено за ч.1 ст.121, ч.1 ст.296, ст.. 70 КК України до 5 років позбавлення волі.
Крім того засуджений ОСОБА_1 є злісним порушником режиму утримання: потягом року допустив 37 порушень режиму утримання за які на нього накладені 24 стягнення, які не заняті і не погашені у встановленому законом порядку.
Тому суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не підпадає під дію Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року на підставі пунктів «б», «є» ст. 7 ЗУ «Про амністію», оскільки він має дві судимості за вчинення тяжких злочинів і злісно порушує режим у період відбування покарання.
З апеляції засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він просить скасувати постанову суду, звільнити його від відбування покарання, оскільки судимість 1997 року в нього погашена, та не доведено що він є злісним порушником режиму утримання.
Розглянувши апеляцію, вислухавши думку прокурора, який вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, дослідивши матеріали справи в межах апеляції, що надійшла, і обговоривши доводи, викладені в апеляції та у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно має непогашену судимість: 11.11.1997 року засуджений Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.141, ст.43 КК України (1960 року) до 3-х років позбавлення волі.
Доводи апеляції про те, що ОСОБА_1. не є злісним порушником режиму утримання спростовуються наявною в справі довідкою Солонянської ВК №21 та характеристикою цієї ж ВК.
За таких обставинах колегія суддів вважає, що висновки суду обгрунтовані дослідженими доказами, прийняте судом рішення є законним, підстав для його скасування, зміни, немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2009 року про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про звільнення від покарання за амністією, залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.