Справа №22ц-2263/09 Головуючий у першій інстанції: Головін В.О.
Категорія: 26 Суддя-доповідач: Красвітна Т.П.
23 квітня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Віхрова В.В.
суддів Красвітної Т.П., Дерев»янка О.Г.
при секретарі Горобець К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди, -
В листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «Павлоградвугілля», посилаючись на отримання професійного захворювання під час роботи за трудовим договором з ВАТ «Павлоградвугілля», через що йому, згідно довідки МСЕК від 15.05.2008 року, встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 60% первинно за професійним захворюванням та 5% повторно, у зв'язку трудовим каліцтвом за актом від 09.02.1989 року, та третю групу інвалідності; він пережив душевні страждання через втрачене здоров'я, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 65000,0 гривень.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2009 року позов частково задоволено, стягнуто з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 6000,00 грн. та вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ВАТ «Павлоградвугілля» посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає зміні лише в частині розміру стягнутого судового збору, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив працездатність внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання трудових обов'язків, а тому, у зв'язку із внесеними до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" змінами від 23.02.2007 року, відшкодувати завдану йому втратою працездатності моральну шкоду повинен роботодавець, який не створив безпечних умов праці.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що за час роботи позивач отримав професійне захворювання, через що вперше ОСОБА_3 за висновком МСЕК від 15.05.2008 року встановлено 60% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням та третю групу інвалідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 ст. 153 КЗпП України покладено на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди з ВАТ "Павлоградвугілля".
Колегія вважає, що місцевий суд обгрунтовано, пропорційно завданим позивачу стражданням визначив розмір моральної шкоди в сумі 6000,0 грн.
Отже, зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237 і КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір судового збору, місцевий суд не взяв до уваги вимоги п.п. «д» ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито", відповідно до якого із позовних заяв про зміну розірвання договору найму житлових приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) сплаті підлягає 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
За таких обставин, в цій частині рішення місцевого суду необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутого з відповідача на користь держави судового збору з 60,0 грн. до 8,50 грн.; в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,309,313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2009 року змінити в частині розміру судових витрат, зменшивши розмір стягнутого з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь держави судового збору до 8 (восьми) грн. 50 коп.
В решті рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двох місяців може бути оскаржене до Верховного Суду України.