Справа №22-2347/2009 рік Головуючий в 1 -й інстанції Ізотов В.М.
Категорія 37 Доповідач - Осіян О.М.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" квітня 2009 року. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Осіяна О.М.,
суддів - Красвітної Т.П., Дерев'янка О.Г.,
при секретарі - Горобець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 лютого 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та стягнення вартості обов'язкової частки у спадщині, -
встановила:
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 лютого 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та стягнення вартості обов'язкової частки у спадщині.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування вказаного рішення суду, посилаючись на те, що суд безпідставно відхилив її клопотання про проведення комплексної судово-медичної експертизи, яка необхідна для з'ясування питання щодо часу виникнення у неї захворювання, яке є підставою для встановлення інвалідності. Ця обставина є суттєвою для виникнення у неї права на обов'язкову частку спадковому майні.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд обґрунтовано посилався на те, що згідно свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Заводської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.11.1997 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4 - батько позивачки.
Згідно заповіту, посвідченого 18.11.1997 року Другою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою, усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, ОСОБА_4 заповів своїй дружині ОСОБА_3
На підставі заповіту ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на спадщину, згідно якого спадкове майно складається із квартири під АДРЕСА_1, а також іменних інвестиційних сертифікатів ВАТ ПІК «ДІНКО» та дивідендів від їх уложення та грошових внесків, які знаходились на зберіганні на рахунках в Дніпродзержинському відділенні Ощадного банку.
Звернувшись до суду із позовом про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом - недійсними позивачка, змінивши свої позовні вимоги, просила визнати за нею право на обов'язкову частку у спадщині, посилаючись на статус непрацездатної особи, яка є інвалідом дитинства і відповідно до ст.535 ЦК України 1963 року, має право на обов'язкову частку в спадковому майні.
Відмовляючи у задоволенні позову із цих підстав, суд обґрунтовано посилався на витяг із акту огляду МСЕК №122 від 03.10.2002 року, яким ОСОБА_2 вперше встановлена третя група інвалідності, причиною якої є інвалідність дитинства.
Відповідно до п.30 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року №83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда» датою встановлення інвалідності вважається день надходження до медико-соціальної експертної комісії документів, необхідних для огляду хворого, а ст.525 ЦК України часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Оскільки на момент смерті спадкодавця позивачка ОСОБА_2 не була непрацездатною особою, яка мала право на обов'язкову частку у спадщині, а статус непрацездатної особи отримала вже після відкриття спадщини, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні її позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд відхилив її клопотання про проведення комплексної судово-медичної експертизи, яка необхідна для з'ясування питання щодо часу виникнення у неї захворювання, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки за висновком МСЕК у 2002 році позивачці вперше встановлена третя група інвалідності. Цей висновок ніким не оспорений. Таким чином, на час відкриття спадщини у 1997 році позивачка не була особою, яка мала право на обов'язкову частку у спадщині.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307,308, 315 ЦПК України, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.