Справа №1-449/2009
11 грудня 2009 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого - судді Малиша В.В.
при секретарі - Крошка В.М.
з участю прокурора - Мельниченко А.О.
захисника - адвоката ОСОБА_1
представника потерпілого - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не одруженої, пенсіонерки, раніше не судимої, мешканки АДРЕСА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125 КК України, -
02.06.2009 року приблизно о 16-й годині ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 умисно, на ґрунті особистого неприязного відношення нанесла декілька ударів долонею по обличчю малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, після чого піднявши його за ногу на висоту власного зросту кинула ОСОБА_4 на диван, чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних синців та забиття м'яких тканин голови, обличчя, шиї, зовнішніх статевих органів, петехіальних крововиливів в м'які тканини обличчя, шиї, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України та цивільний позов прокурора визнала повністю, підтвердила обставини справи та показала, що в той день вона випила горілки та дійсно образила дитину та дитина плакала, але на даний час не може пояснити чому так сталося. У скоєному розкаюється.
Представник потерпілого ОСОБА_2 вважає за необхідне притягнути обвинувачену до відповідальності, однак на максимальному покаранні він не наполягає.
На підставі ст. 299 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються з учасників процесу.
Враховуючи свідчення підсудної ОСОБА_3, а також те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що її умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 610 від 29.10.2009 року у ОСОБА_3 мали та на теперішній час мають місце клінічні ознаки змішаного розладу особистості ускладненого наслідками черепно-мозкової травми, але вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними на період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння та може правильно сприймати обставини, які мають значення для справи та давати про них правильні свідчення і примусові заходи медичного характеру їй не показані. У ОСОБА_3 на теперішній час мають місце клінічні ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, потребує лікування від алкоголізму (а.с. 74-80) Однак суд вважає, що не має достатніх підстав для застосування примусового лікування від алкоголізму, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що її хвороба становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Обговорюючи питання про призначення покарання підсудній ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, її похилий вік, хворобливий стан здоров'я, раніше не притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності, формально позитивно характеризується за місцем мешкання, є пенсіонеркою, враховуючи обставину, яка пом'якшує покарання підсудної - щире каяття та обставини, які обтяжують її покарання -вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо малолітнього і вважає, що виправлення підсудної можливе з призначенням їй покарання у виді арешту, але не на максимальний термін, що є необхідним і достатнім для попередження нових злочинів.
З урахуванням матеріалів справи суд вважає, що позов прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі фінансового управління Чернігівської міської ради за лікування потерпілого підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді арешту на строк 4 (чотири) місяці.
Початок строку відбування покарання засудженій ОСОБА_3 рахувати з дня її фактичного затримання.
Мірою запобіжного заходу щодо засудженої до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь фінансового управління Чернігівської міської ради 2296 грн. 19 коп. за лікування потерпілого.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту проголошення.