Справа №1-328/2009
15 грудня 2009 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді - Малиша В.В.
при секретарі - Крошка В.М.
з участю потерпілого - ОСОБА_1 законного представника потерпілого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу
по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого помічником машиніста в локомотивному депо м. Чернігова, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України , -
ОСОБА_2 в порядку ст. 27 КПК України в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_3 зазначивши, що той 15.06.2009 року приблизно о 14.30 годин знаходячись в під'їзді будинку № 109 корп. 2 по вул. Пухова м. Чернігова на ґрунті особистих неприязних відносин навмисно спричинив малолітньому ОСОБА_1, 31.05.2001 p. ушкодження у вигляді синця та забиття м'яких тканин обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Підсудний ОСОБА_3 допитаний в судовому засіданні вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не визнав і показав, що 15.06.2009 року він прийшов з роботи та ліг спати. Біля 15.00 годин він прокинувся від сигналізації, яка спрацювала в його машині. Дружина повідомила, що якісь два хлопця кинули в машину пляшку з під вина і втекли. При виході на вулицю, побачивши пошкодження на машині, він зустрів жінку, яка сказала, що ті два хлопця, які кинули в машину пляшку, побігли в під'їзд. Вони разом пішли в під'їзд де між поверхами сиділи два хлопця і жінка показала на одного з них, як на такого, що кидав пляшку. Тоді він взяв хлопця за руку, інший після цього відразу втік, та запитав чи є вдома батьки, на що хлопець відповів, що всі на роботі і будуть ввечері. Він спочатку піднявся на 5-й поверх, поговорив з сусідкою, а потім спустився на 4-й де двері відчинила мати хлопця. Він розповів матері хлопця, що хлопці кинули в машину пляшкою та пошкодили автомобіль і та відповіла, що буде вирішувати питання разом з батьками друга сина про відшкодування збитків. Однак пізніше всі від відшкодування збитків відмовились. При цьому хлопця він не бив та навмисних тілесних ушкоджень не наносив, а просто взяв того за руку і вів по сходах. На його думку тілесні ушкодження потерпілий міг отримати і від батьків, які могли його покарати, або в бійці.
Аналогічні показання дала також і свідок ОСОБА_5 яка крім того показала, що коли її чоловік взяв меншого хлопця за руку і спитав, навіщо той кинув пляшкою в машину, то хлопець відповів, що кинути пляшку його заставив старший хлопець. Чоловік пішов з'ясовувати стосунки, а вона з жінкою вийшла з під'їзду. При цьому чоловік хлопцю ніяких ударів не наносив.
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 показав, що він гуляв в той день зі своїм другом та бігав біля машини як раптом спрацювала сигналізація і вони вдвох пішли по домам. Через деякий час до нього зайшов друг і запросив до себе у гості. Коли він піднімався по сходах його наздогнав підсудний, сказав, що він розбив машину і схопив за праву руку та став тягти по сходах. Він дуже злякався та навіть обмочився. При цьому підсудний по обличчю навмисно удари не наносив, а як він вважає, лише випадково задів його ліктем. На запитання матері хто розбив машину, він відповів, що не він.
Свідок ОСОБА_6 допитана в судовому засіданні показала, що їй зі слів відомо що її син та сусідський хлопець ОСОБА_1 спочатку грали в них вдома, а потім ОСОБА_1 пішов. Через хвилину в двері подзвонили і на порозі стояв чоловік, який тримав ОСОБА_1 за руку та лаявся. Вийшла сусідка, яка перегородила шлях підсудному та повідомила, щоб той прийшов з'ясовувати стосунки коли батьки будуть вдома та повела чоловіка на 4-й поверх до ОСОБА_1 додому. Вона та її діти не бачили щоб підсудний бив ОСОБА_1, бачили тільки, що підсудний тримав ОСОБА_1 за руку і той був в мокрих штанях.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона почула крики на сходах в під'їзді та подивилася у глазок і побачила, що підсудний тягне ОСОБА_7 по сходам як підлогову ганчірку. Коли вона вийшла і запитала, навіщо він тягне дитину по сходах, підсудний відповів, що той розбив йому машину. Вона відвела чоловіка до матері ОСОБА_7 де той розповів про все що сталося. Мати ОСОБА_7 повідомила, що прийде чоловік і вони розберуться з ситуацією яка склалася. Вона не бачила щоб підсудний наносив ОСОБА_7 удари але бачила, як підсудний тягнув ОСОБА_7 по сходах, той ударявся всім обличчям та обома боками обличчя об сходи і у ОСОБА_7 була припухла скула та очі.
Свідок ОСОБА_9 в суді показала, що 15.06.2009 року вона почула шум, крики відчинила двері і побачила підсудного, який тягнув її сина за руку. Підсудний повідомив, що діти розбили йому машину та спитав, викликати міліцію чи вони самі вирішать питання. Вона відповіла, що спочатку дочекається чоловіка з роботи, а потім буде вирішувати. ОСОБА_7 вдома влаштував істерику, сказав що обмочився і вона не знала як сина заспокоїти. Ввечері чоловік прийшов додому, прийшла сусідка і розповіла як все сталося. У ОСОБА_7 була синя пляма справа на обличчі, ноги були сині, на руках були потертості.
За висновком судово-медичної експертизи № 2122 від 17.11.2009 року у ОСОБА_1, 2001 року народження мались тілесні ушкодження у вигляді синця та забиття м'яких тканин обличчя які могли утворитися 15.06.2009 року від дії тупих твердих предметів, в тому числі від удару ліктем, малоймовірно внаслідок волочіння і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
З матеріалів перевірки Деснянського відділу міліції Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області № 10360-09 слідує, що за їх результатами з приводу заподіяння нл ОСОБА_1 тілесних ушкоджень було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Разом з тим, в постанові від 24.06.2009 року зазначено лише про те, що з заяви ОСОБА_2 відомо, що тілесні ушкодження спричинив підсудний. Таким чином, з цієї постанови не слідує, що особа, яка провадила перевірку достовірно встановила, що такі ушкодження були завдані саме підсудним, оскільки постанова не місить однозначного висновку про це, а в ній лише процитована заява громадянина, який є батьком потерпілого. Інших же висновків, щодо винних дій підсудного, стосовно обставин 15.06.2009 року, зазначена постанова не містить. В матеріалах перевірки також відсутні дані, що підсудний навмисно наносив удари які і спричинили виникнення тілесних ушкоджень зазначених в акті судово-медичного дослідження.
Аналіз наданих суду доказів по справі - показів потерпілого, підсудного, свідків, а також матеріалів перевірок органів внутрішніх справ (матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 10360-09 за заявою ОСОБА_2.), враховуючи стосунки, які склались між підсудним та представником потерпілого, не дозволяють суду прийти до висновку, що обвинувачення представника потерпілого ОСОБА_2 підсудного ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.
В судовому засіданні встановлено, що представник потерпілого ОСОБА_2 в зверненні в органи міліції та поясненні зазначав про протиправні дії відносно потерпілого - н/л ОСОБА_1, при цьому не надав достовірних доказів вчинення злочину та умисного спричинення виявлених при огляді та в ході проведення експертизи тілесних ушкоджень саме підсудним.
Тілесні ушкодження у вигляді синця та забиття м'яких тканин обличчя, згідно висновку експертизи, могли утворитися від удару ліктем і малоймовірно внаслідок волочіння.
Жоден із свідків, окрім свідка ОСОБА_7, свідчення якої не відповідають показанням інших свідків та висновкам експертизи щодо можливості спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, що дає підстави критично розглядати її показання, не дав свідчень, які б доводили вину підсудного.
Крім того допитаний в судовому засіданні сам потерпілий н/л ОСОБА_1 показав, що навмисних ударів по обличчю підсудний йому не наносив і вважає, що лише випадково вдарив того ліктем.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 125 КК України є умисне спричинення тілесних ушкоджень. Безспірних доказів винуватості ОСОБА_3 в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження в ході судового слідства не встановлено і не було здобуто однозначних доказів, які б узгоджувалися між собою і не були суперечливими, а інших тілесних ушкоджень у потерпілого виявлено не було.
Таким чином, враховуючи, що всі зібрані по справі докази повно і всебічно досліджені судом і належно оцінені у вироку не підтверджують обвинувачення, а також те, що представником потерпілого більш ніякі докази не надані, підсудний ОСОБА_3 повинен бути виправданим, оскільки, згідно ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Цивільний позов та судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_3 в пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України виправдати за недоведеністю участі у вчиненні злочину.
На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту проголошення.