28 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Глиняного В.П.,
суддів - Лясковської В.І., Корнієнко Т.Ю.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.,
захисника засудженого - ОСОБА_1,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року, -
Цим вироком,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має неповнолітню дитину 2005 року народження, який зареєстрований в АДРЕСА_1, фактично проживає в АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України на три роки позбавлення волі. По справі вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 18 листопада 2008 року о 04 годині 50 хвилин, під час руху по дорозі побачивши, що біля автозаправочної станції «ANP» філії № 1 «Броварська» ТОВ «НК Альфа-Нафта» по вул. Міська в м. Києві, немає автомобілів, вирішив вчинити розбій з метою заволодіння грошима. Він взяв розкладний ніж та металевий ремонтний ключ, зайшов в приміщення і вчинив напад, поєднаний із насильством, небезпечним для
Справа №11-а-805 Категорія КК: ч. 1 ст. 187 Головуючий у першій інстанції Зубець Ю.Г. Доповідач Лясковська В.І.
життя та здоров'я на працівників автозаправки. Ремонтним ключем вдарив потерпілого ОСОБА_4 по голові, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Після цього однією рукою, в якій тримав металевий ремонтний ключ, схопив за плече продавця ОСОБА_5, а другу руку із розкладеним ножем приставив до тулубу потерпілої, вимагаючи передати йому гроші, та висловлюючи погрози застосувати насильство, небезпечне для життя чи здоров'я.
Однак працівниками цієї ж автозаправочної станції ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_4 ОСОБА_2 був затриманий. Засуджений, вчиняючи опір погрожував застосувати насильство, та застосував щодо них насильство яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих.
Справа розглянута районним судом в порядку ст. 299 КПК України.
В апеляції захисник, не оспорюючи висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. При цьому захисник вказує що при призначенні покарання суд належним чином не врахував, що ОСОБА_2 позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, а тому просив вирок суду змінити та призначити ОСОБА_2 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника який підтримав апеляцію і просив вирок суду в частині призначення покарання змінити та призначити ОСОБА_2 більш м'яке покарання, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляцію захисника такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, судова колегія вважає, що апеляція захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з протоколу судового засідання, засуджений ОСОБА_2 повністю визнавав себе винним у пред'явленому обвинуваченні, не оспорював зазначених в обвинувальному висновку фактичних обставин справи, у зв'язку з чим судом, у відповідності з ч.3 ст. 299 КПК України, за згодою самого ОСОБА_2, було визнано недоцільним дослідження доказів по справі.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ст. 299 КПК України, не досліджувалися, а інших доказів, які б викликали сумнів у доведеності вини ОСОБА_2, апеляційному суду не надано, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Кваліфікація злочинних дій підсудного ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 187 КК України, є правильною.
Призначене судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При цьому судом враховані і ті обставини, на які захисник посилається, як на підстави для пом'якшення покарання, а тому суд призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 187 КК України.
Підстав для задоволення апеляції захисника та пом'якшення покарання ОСОБА_2, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляцію захисника - без задоволення.