21 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Лагнюка М.М.,
суддів - Лясковської В.І., Кепкал Л.І.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.,
засудженого - ОСОБА_1
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 6 лютого 2009 року, -
Цим вироком,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, який проживає в АДРЕСА_1, судимого:
- 26 січня 1982 року за ч. 2 ст. 141 КК України на чотири роки позбавлення волі;
• - 5 травня 1986 року за ч. 2 ст. 196 КК України до штрафу 50 крб.;
• - 2 грудня 1986 року за ч.3 ст. 142, ч. 2 ст. 196, ст. 42 КК України на одинадцять років позбавлення волі;
- 27 квітня 1999 року за ч. 2 ст. 142 КК України на п'ять років позбавлення волі;
- 15 лютого 2005 року за ч. 1 ст. 309, ст. 395 КК України на один рік три місяці позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі. По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Справа №11-а-751 Категорія КК: ч. 2 ст. 185 Головуючий у першій інстанції Одинець В.М. Доповідач Лясковська В.І.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 20 серпня 2008 року о 23 год. 30 хв. знаходячись в першому під'їзді будинку № 19 по вул. Костянтинівській в м. Києві, за попередньою змовою з двома невстановленими слідством особами, з метою таємного викрадення чужого майна, а саме, скутера «Хонда» вартістю 5 200 грн., що належав ОСОБА_3, за допомогою пилки перепиляли металевий трос, яким скутер був пристебнутий до перил на сходах під'їзду, заволоділи ним, та розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.
Справа розглянута районним судом в порядку ст. 299 КПК України.
Засуджений ОСОБА_1 в апеляції фактично не оспорюючи доведеність вини, стверджує, що вирок суду є надто суворим та просить його змінити, призначене покарання пом'якшити. При цьому засуджений посилається на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання не були взяті до уваги його щире каяття, стан здоров'я, що на його утриманні перебуває батько похилого віку, який є інвалідом.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, вивчивши матеріали справи, доводи апеляції, провівши судові дебати і надавши засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з протоколу судового засідання, засуджений ОСОБА_1 повністю визнавав себе винним у пред'явленому обвинуваченні, не оспорював фактичних обставин справи, тому судом у відповідності до ст. 299 КПК України, за згодою ОСОБА_1 було визнано недоцільним дослідження доказів по справі.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ст. 299 КПК України, не досліджувалися, а інших доказів, які б викликали сумнів у доведеності вини ОСОБА_1 апеляційному суду не надано, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин не перевіряються.
Дії ОСОБА_1, виходячи з визнаних судом доведених фактичних обставин справи, вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Доводи ОСОБА_1 в апеляції про те, що на його утриманні перебуває батько, якому 76 років, є інвалідом і потребує догляду, а тому суд призначив суворе покарання без урахування цих обставин, не відповідають дійсності. З показань ОСОБА_1 на досудовому слідстві вбачається, що він не працює та проживає окремо від батька. Будь-яких підтверджень цих доводів в матеріалах справи немає.
Призначене судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, судом враховані як обставини що обтяжують покарання - рецидив злочину, так і такі що пом'якшують покарання - щире каяття, повернення потерпілому викраденого майна.
Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 6 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.