АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа №11 „а" 638/09 Головуючий у першій інстанції
Фінагєєв В. О.
Категорія:
ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач у апеляційній інстанції
Дзюбін В.В.
7 квітня 2009 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Наставного В.В.
суддів - Дзюбіна В.В., Ноздрякова В.М.
з участю прокурора - Тертичного О. А.
засудженого - ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Печерського районного суду міста Києва від 9 грудня 2008 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Енергодар, Запорізької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, -
за ст. 186 ч. 2 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця міста Енергодар, Запорізької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше судимого: 11.01.2007 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ст. 121 ч. 1 КК України на п'ять років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, -
за ст. 186 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі.
Вироком ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано винними у відкритому викраденні чужого майна /грабежі/, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
25 травня 2008 року, приблизно 22 години 30 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись з тильної сторони виходу з підземного переходу, який веде до станції метро „Майдан Незалежності" КП „Київський метрополітен", що розташований через проїзну частину вулиці Хрещатик в місті Києві, навпроти будинку № 22, умисно, з корисливих спонукань, з метою відкритого викрадення чужого майна, вступив у злочинну змову з ОСОБА_3
Відразу ж після цього, в цей же день, приблизно 22 години 30 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи злочинну змову з ОСОБА_4, діючи узгоджено та згідно до розподілених ролей, знаходячись за вказаною адресою, підійшовши до громадянки ОСОБА_6, з метою відкритого викрадення її майна заліз рукою до правої кишені її жакету, де схопив і став утримувати належний їй мобільний телефон „Соні-Еріксон К 220 І", вартістю 500 гривень, у якому знаходилась СІМ-карта „Лайф" з абонентським номером НОМЕР_1, вартістю 50 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 30 гривень, а всього на загальну суму 580 гривень.
У цей час ОСОБА_4, реалізуючи змову з ОСОБА_3, знаходився поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі опору потерпілої чи сторонніх осіб злочинним діям останнього, прийти йому на допомогу.
В свою чергу, потерпіла ОСОБА_6, викривши ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину, з метою його припинення та повернення належного їй майна, схопила останнього за руку з належним їй мобільним телефоном та стала просити його повернути їй майно. Але, ОСОБА_3 вперто не припиняючи свої злочинні дії, вихопив руку з мобільним телефоном потерпілої з її кишені, яку продовжувала утримувати ОСОБА_6, та, з метою подавити її волю до опору та полегшення вчинення злочину, застосував до потерпшої насильство, яке не є небезпечним для її життя чи здоров'я, а саме наніс їй декілька ударів кулаком по обличчю та плечам, заподіявши фізичного болю.
В цей час, до вказаних насильницьких дій ОСОБА_3 приєднався ОСОБА_4, який побачивши, що той не може втекти від потерпілої з викраденим, реалізуючи їх загальну злочинну змову, підбіг зі спини до ОСОБА_6 та схопивши останню за руку, став її викручувати, та відтягувати потерпілу від ОСОБА_3, заподіявши їй фізичного болю.
Крім цього, ОСОБА_4, під час застосування до потерпілої зазначеного насильства, голосно казав ОСОБА_3 тікати. При цьому, потерпіла неодноразово зверталася до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з проханням відпустити її, припинити застосування до неї насильства та повернути належне їй майно, на що останні ніяк не відреагували.
В результаті вказаних злочинних дій потерпілій ОСОБА_6 було спричинено фізичного болю, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відкрито викрали зазначене майно потерпілої на загальну суму 580 гривень, чим завдали їй матеріальної шкоди на вказану суму, але були затримані працівниками міліції на місці події та викраде у них вилучено.
В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, доведеність його вини та правильність кваліфікації діяння, просить змінити вирок шляхом застосування до нього ст. 75 КК України. При цьому, апелянт послався на щире каяття у вчиненому, явку з повинною, активне сприяння слідству та відсутність судимостей, а також - позитивні характеристики та тяжкий стан здоров'я його матері, що не було належно враховано судом першої інстанції при призначенні покарання.
В апеляції засуджений ОСОБА_4, оспорюючи встановлені вироком фактичні обставини справи, доведеність його вини та правильність кваліфікації діяння, просить переглянути вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, а саме призначити таке без позбавлення волі, тобто з випробуванням та іспитовим терміном. При цьому, апелянт послався на те, що в нього не було попередньої змови з ОСОБА_3 на викрадення мобільного телефону потерпілої, а він тільки відтягував її від останнього, Також ОСОБА_4 заперечував факт перебування у стані алкогольного сп'яніння під час цих подій.
Стороною обвинувачення апеляція на вирок суду першої інстанції - не подана.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який вважав апеляції засуджених не підлягаючими задоволенню, а вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, провівши судові дебати, надавши засудженому ОСОБА_3 останнє слово, вивчивши справу, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляцію засудженого ОСОБА_4 не підлягаючою задоволенню, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 такою, що підлягає задоволенню, з таких підстав.
Винуватість засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна /грабежі/, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за обставин, встановлених у вироку, доведена наявними у справі доказами, які ретельно досліджені в судовому засіданні й яким судом першої інстанції надано належну оцінку у вироку.
Кваліфікація діяння засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України - є правильною.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_4 про його непричетність до відкритого викрадення майна потерпілої за попередньою змовою з ОСОБА_3, та заперечення ним факту перебування у стані алкогольного сп'яніння під час цих подій, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки такі повністю спростовуються зібраними досудовим слідством та дослідженими в судовому засіданні доказами: показаннями засудженого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стосовно конкретних обставин вчиненого злочину, а також іншими, наведеними у вироку суду першої інстанції доказами.
Що стосується покарання, то на думку колегії суддів, воно призначене ОСОБА_4 судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є необхідним й достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.
Також, остаточне покарання за сукупністю вироків засудженому ОСОБА_4 визначене судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 71 КК України.
Обставини, на які посилається засуджений ОСОБА_4, мотивуючи прохання про пом'якшення йому покарання шляхом застосування ст. 75 КК України, цілком враховані судом першої інстанції у вироку.
При цьому, апеляція засудженого ОСОБА_4 не містить яких-небудь даних і обставин, не врахованих судом першої інстанції при призначенні йому покарання, а також нових даних, які б свідчили на користь пом'якшення покарання.
Отже, призначене ОСОБА_4 покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого.
Тому, підстав для призначення ОСОБА_4 покарання більш м'якого, ніж призначив суд першої інстанції, колегія суддів - не вбачає.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, суд першої інстанції обґрунтовано послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, в тому числі позитивні характеристики та відсутність у нього судимостей, а також вірно визнав обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Проте, суд першої інстанції безпідставно у вироку прийшов до висновку про відсутність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, наявних у справі, а саме: з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, й такі обставини колегія суддів, у відповідності зі ст. 66 КК України, визнає такими, що пом'якшує його покарання.
З доданих до апеляції ОСОБА_3 документів убачається, що засуджений останні вісім років виховувався без батька / а. с. 133/, а його матір є інвалідом другої групи та за станом здоров'я - потребує стороннього догляду/ а. с. 130,131-132,134/,
Зазначені пом'якшуючі покарання обставини, позитивні характеристики та відсутність судимостей, а також, додаткові дані про особу засудженого ОСОБА_3, на думку колегії суддів свідчать про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що виправлення й перевиховання ОСОБА_3 можливе без відбування призначеного покарання з випробуванням, а тому, на підставі ст. 372 КПК України, вирок суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, шляхом застосування до нього ст. ст. 75, 76 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення. Апеляцію засудженого ОСОБА_3 -задовольнити.
Вирок Печерського районного суду міста Києва від 9 грудня 2008 року щодо ОСОБА_3 змінити, звільнити його, на підставі ст. 75 КК України, від відбування призначеного за ст. 186 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком два роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_3 з-під варти звільнитив залі судових засідань.
У решті цей вирок щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни.