Справа №22-10857/2009 року Головуючий у 1-ій інстанції - Трегубенко Л.О.
Доповідач - Кравець В.А.
14 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді - Кравець В.А.
суддів - Мараєвої Н.Є., Слободянюк С.В.
при секретарі - Гладун Х.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» про зобов»язання видати шістдесят літрів бензину А-95 та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.,-
встановила:
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 вересня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл Україна» про зобов»язання видати шістдесят літрів бензину А -95 та відшкодування шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, позивач зазначає, що суд неправомірно відмовив йому в задоволенні позовних вимог, оскільки в судовому засіданні не було перевірено обставин того, що талони на бензин А-95 загальним обсягом 60 літрів були передані йому іншою особою у використання на підставах, що не заборонені чинним законодавством, а відповідно до ст.. 328 ч. 2 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Вважає, що відсутні будь-які обставини неналежного користування з його боку вказаними талонами, оскільки вони оплачені та повинні бути реалізованими у вигляді шістдесяти літрів бензину.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення , колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступного:
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що в судовому засіданні позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки він не є
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що в судовому засіданні позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки він не є покупцем талонів на бензин, які не є розрахунковими документами, крім того, позивач не є відносно відповідача споживачем , будь якого правочину на придбання товару чи надання послуг з ним не укладав.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на законі.
Відповідно до ст..ст. 655, 662 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов »язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов »язується прийняти майно (товар), і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов »язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи 20 грудня 2008 року об 11 год. 45 хв. на заправочній станції по вул. Об»їзна дорога м. Одеси позивачу було відмовлено в реалізації бензину в загальній кількості 60 літрів за талонами в кількості трьох штук з маркуванням 01160059104643, 01160059104636, 01160059104629 підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл Україна» по 20 літрів кожний на бензин А-95. Одночасно позивачу запропонували звернутися до заступника генерального директора та надали контактний телефон.
05.02.2009 року позивачу повідомили по телефону про те, що обмін вказаних талонів, або відшкодування вартості пального можливе лише за умови письмової заяви особи, яка була їхнім першим власником, з наданням копії її паспорта та ідентифікаційного коду.
Як вбачається з виписок банку та видатковою накладною від 08.09.2006 року (а.с. 17,18) бланки-дозволи (талони) з маркуванням №№ 01160059104643, 01160059104636, 01160059104629 на отримання бензину А-95 по 20 л. за кожний були придбані та оплачені 08.09.2006 року ОСОБА_3.
Крім того, в зазначеній видатковій накладній № OUI 0000240 від 08.09.2006 року, яка являється розрахунковим документом передбачено термін дії бланків, після закінчення якого можливий їх обмін за наявності цієї накладної.
Положенням про порядок виготовлення та обігу бланків-дозволів ПП «Лукойл-Україна» на видачу нафтопродуктів, затвердженого наказом № 113-п від 27.03.2006 року передбачено, що бланки-дозволи є документами централізовано емітованими підприємством та видаються на підтвердження факту оплати покупцем нафтопродуктів і гарантією підприємства виконати зобов»язання по видачі нафтопродуктів покупцеві певної кількості і певної марки на АЗС.
Таким чином,оскільки покупцем зазначених бланків-дозволів ( талонів) і ПП «Лукойл-Україна» згідно видаткової накладної є громадянин ОСОБА_3, а не позивач, крім того, між позивачем та відповідачем не укладався договір на придбання талонів, суд вірного висновку дійшов про те, що ПП «Лукойл-Україна» зобов »язаний за цими талонами видати нафтопродукт покупцеві, а саме ОСОБА_3, а не позивачу, як він того вимагає.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що порушено його право як споживача, оскільки згідно ЗУ «Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування, крім того, зазначає, що відмова відповідача у виконанні свого зобов»язання є підставою для визнання дії продавця незаконною та покладення на нього обов»язку видати йому шістдесят літрів бензину А-95.
Відповідно до змісту положень ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» - договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем ( виконавцем) про якість, терміни, ціни та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами ( далі-розрахунковий документ); а споживачем визнається особа, яка придбаває, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов»язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов»язків найманого працівника.
Суд вірного висновку дійшов про те, що наявність у позивача бланків-дозволів (талонів) на придбання нафтопродуктів не є свідченням укладення з відповідачем в будь-якій формі договору купівлі-продажу, оскільки вони не являються розрахунковими документами, таким чином позивач не є відносно відповідача споживачем у розумінні ЗУ «Про захист прав споживача».
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст..ст. 303,304,307,308,313-315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 вересня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.