Справа № 22 - 10631 /2008 року Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Т.М.
Доповідач: Чобіток А.О.
Ухвала
10 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - судді Чобіток А.О., суддів - Вовченка В.М., Немировської О.В. при секретарі - Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Шляхово-будівельне управління- № 41» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -
встановила:
В провадження Апеляційного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Шляхово-будівельне управління- № 41» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та клопотанням ОСОБА_1 . про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року.
ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження рішення суду , посилаючись на те , що про дату ухвалення рішення суду він не був повідомлений, а тому вчасно не міг подати апеляційну скаргу. Вважає зазначену обставину поважною причиною пропуску строку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи , колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно з ч.4 ст. 295 ЦПК України апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Таким чином, іншого порядку обчислення строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не встановлено і законодавець не передбачає можливості врахування певних обставин .
Як вбачається з матеріалів справи заява про апеляційне оскарження рішення суду подана не була.
Тобто, виходячи з норм ст. 294 ЦПК України, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду було 02 жовтня 2009 року, проте апеляційна скарга направлена до суду лише 23 жовтня 2009 року.
ОСОБА_1, зазначаючи на підтвердження поважності причин пропуску строку про те , що він не був повідомлений про дату ухвалення рішення суду , не надав жодних доказів щодо поважності причини неподання апеляційної скарги у передбачений законом десятиденний строк, оскільки за участю представника відповідача ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 з наданням йому усіх прав та обов»язків , які надані законом позивачу ( а.с. 19 ), в судовому засіданні 22 вересня 2009 року було проголошено повний текст рішення, роз»яснено його зміст , строки та порядок апеляційного оскарження, що підтверджується протоколом судового засідання ( а.с. 47-49 ) .
Як вбачається з матеріалів справи представництво за вищевказаною довіреністю відповідно до ст.248 ЦК України не припинялося.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 72 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку, що у ОСОБА_1 відсутні поважні причини пропуску строку , то апеляційна скарга підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 72 , 73 , 294 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.