Справа №22-10276/09 Головуючий у 1 інстанції - Остапчук Т.В.
Доповідач - Панченко М.М.
22 грудня 2009 р. м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Матвєєвої О.А., Касьяна О.П.
при секретарі - Зражевської Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ТОВ «Український промисловий банк» на рішення Печерського районного суду м.Києва від 25 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Український промисловий банк» про стягнення банківського вкладу,-
У серпні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «Український промисловий банк» і, керуючись ст.ст.1060, 625 ЦК України, просила винести рішення, яким стягнути з відповідача два банківські депозитні вклади у розмірі, кожен вклад по 2.000 доларів США, а також нарахування за відсотками у розмірі 4.000 грн. та судові витрати /а.с.2-4/.
Зазначала, що відповідач відмовляється виконувати договірні зобов»язання в частині повернення депозитних вкладів.
Оскільки відповідачем на момент закінчення дії договорів відмовлено у їх поверненні, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 25 вересня 2009 року позов задоволено частково /а.с.134-136/.
Судовим рішенням стягнуто з ТОВ «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 депозитний вклад у сумі 4.000 доларів США та судові витрати у розмірі 30 грн., а в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Український промисловий банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
Заслухавши доповідь по справі судді Панченка М.М., пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Встановлено, що 22 квітня 2008 року між сторонами укладено два договори банківського депозитного вкладу №1020/0404866001391001 та №1020/0404867001391002.
Відповідно до п.п.1.1 указаних договорів, позивачка внесла в депозит кошти по 2.000доларів США на кожен рахунок, строком на 390 днів, з датою повернення 16 травня 2009 року.
Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини банківського вкладу, визначені ст.1058 ЦК України, згідно якої, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Встановлено, що після закінчення дії договору - 18 травня 2009 року, відповідач на вимогу позивачки відмовився добровільно повертати депозитні кошти, пославшись на мораторій, введений Національним банком України про припинення виплати клієнтам банку коштів.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України, за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, встановлені договором.
Посилання відповідача на ст.ст.6,55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», якими передбачено право НБУ регулювати фінансову стабільність банків, в зв»язку з чим видана постанова НБУ про введення мораторію з 21 січня 2009 року строком на шість місяців (з подальшим продовженням до 21 січня 2010 року) на задоволення вимог кредиторів ТОВ»Укрпромбанк», суд обгрунтовано не взяв до уваги, оскільки вище зазначеною нормою права не вбачається прямої заборони на повернення суми вкладу, а указана постанова НБУ є підзаконним актом, який суперечить положенням ЦК України, що регулюють спірні правовідносини.
Крім того, відповідно ч.3 ст.1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Встановлено також, що постанова НБУ про введення мораторію не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а тому не є чинною.
Таким чином, судом першої інстанції на повно з»ясованих обставинах зроблений правильний висновок, що діями відповідача порушено права позивача, як вкладникам банку, а тому позовні вимоги правомірно задоволено.
Рішення судом першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ТОВ «Український промисловий банк» відхилити, а рішення Печерського районного суду м.Києва від 25 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.