Справа №2а-3439 2009 рік
30 вересня 2009 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Бугера О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м.Луганську ради про протиправними дій щодо відмови в проведенні перерахунку та нарухванню допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язання провести перерахунок та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Починаючи з 26.08.2006 року, зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги в подальшому, -
Позивач звернулась до суду із відповідним позовом.
В обгрунтування позову позивач зазначила, що 28.06.2006 року вона народила дитину ОСОБА_3. Перебуває на обліку у відповідача, як особа що має право на отримання державної допомоги, вважала, що розмір допомоги повинен був бути встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для дитини у віці до 6 років. Але в порушення вимог Закону України «Про державний бюджет України», яким визначається розмір допомоги, відповідач встановив розмір допомоги в значно меншому розмірі. Вона зверталась до відповідача з приводу проведення відповідного перерахунку, але їй відмовили, посилаючись на наявні положення якими встановлений інший розмір допомоги. Вважає, що ця відмова була дана без врахування законодавства з цього приводу, а саме рішень Конституційного Суду України, які є обов'язковими для виконання, такі дії відповідача порушують її конституційне право на належний прожитковий мінімуму. Просила визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м.Луганську ради у зв'язку із відмовою в перерахунку та нарахуванні їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років.
Зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним 3 річного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, що визначено Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» починаючи з 26.08.2006 року, зобов'язати відповідача провести подальший перерахунок та виплату допомоги з 01.01.2009 року по 28.06.2009 року в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років.
В судове засідання позивач не з'явилась, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Також надав суду свої заперечення, в яких послався на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.99 КАСУ позивачем пропущений річний строк для звернення до суду, поважних причин щодо яких цей строк може бути поновлений позивачем не наведено, що є підставою для відмови в позові. Також зазначила, що позивач знаходиться на обліку в УПСЗН з 01.04.2007 року, згідно Порядку передачі документів від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення для продовження виплати за 2007 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №32 від 29.01.2007 року. Згідно ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для застрахованих осіб, та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб. Виходячи з цього, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" передбачений відповідний обсяг видатків. Відповідач не є прибутковою організацією, а є розпорядником коштів Державного бюджету України. Проведення соціальних виплат можливе лише за умови внесення змін до Закону України про Державний бюджет України, які мають передбачати збільшення видаткової части ни з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюватимуться ці видатки. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Представник 3-ї особи ГУ ДКУ у Луганській області у судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надав суду свої заперечення на позовну заяву, відповідно до яких визначив, що орган казначейства лише перераховують кошти і процедура перерахування бюджетних коштів це виключно банківська операція. Згідно із ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні особи надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, соціального обслуговування населення та згідно ст. 22 Бюджетного кодексу України - головним розпорядником бюджетних коштів. У межах встановлених бюджетних призначень головний розпорядник має можливість перерозподіляти свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності як на стадії формування проекту при підготовці бюджетного запиту, так і на стадії виконання бюджету при складанні бюджетного розпису та у процесі поточного виділення коштів. Стягнення заборгованості по виплаті грошової допомоги по догляду за дитиною до 3-х років здійснюється лише з рахунків Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради, тому, що лише їм відкрити рахунки та виділяються кошти на ці виплати. Представник 3-ї особи ГУ ДКУ у Луганській області вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради діяло в межах своїх повноважень, згідно із діючим законодавством та їх дії були правомірними.
За наявності заяв сторін у справі судом ухвалено проводити розгляд справи в письмовому провадженні.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 має сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.7/.
Позивач перебуває на обліку у відповідача з 01.04.2007 року як застрахована особа та у відповідності до ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240 від 18 січня 2001 року має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповіддю Управління /а.с. 10/.
Суд вважає, що вимоги позивача за період з до 01.04.2007 року до відповідача не обґрунтовані, оскільки виплату допомоги до 01.04.2007 року проводилось за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці в 2007 році відповідачем встановлено у відповідності з розміром, зазначеним у Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і у такому розмірі ця допомога їй сплачувалася.
Суд вважає, що в даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються саме Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240 від 18 січня 2001 року.
Також суд вважає, що з 09.07.2007 року відповідачем Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м.Луганську ради розмір допомоги визначався та виплачувався без урахування діючого законодавства з цього приводу.
Статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
П. 5 розділу 1Х Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених ст. 43 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку, виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму, при цьому права встановлювати інший порядок цих виплат та їх розмір, ніж це встановлено зазначеним Законом, не передбачено.
Згідно зазначеній нормі Прикінцевих положень після набрання чинності вказаного Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" законами України про державний бюджет на відповідні роки регулювалися вказані виплати, положення яких з цього приводу включно до 2006 року неконституційними не визнавалися.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в черговий раз в 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає розмір, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 32 передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. У II-IV кварталах 2007 року -допомога виплачуються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Статею 71 Закону України "Про Держбюджет на 2007 рік" було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Рішенням Конституційного Суду України ,від 09.07.2007 р. визнано неконституційним положення абз.3 ч. 2 ст. 56 та п. 14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в тому числі про зупинення дії ст.43 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
З цього моменту зазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, інших Законів України щодо порядку та розміру вказаних виплат допомоги по догляду за дитиною до трьох років, в установленому порядку на 2007 рік не приймалося.
Враховуючи, що вказане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, суд вважає, що при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 43 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", і допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має надаватися у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.
Суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання провести перерахунок та виплатити недонараховані суми допомоги підлягають задоволенню частково лише за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України та до закінчення бюджетного року.
А саме, з 01 квітня 2007 року визначено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - 463 гривні.
В липні позивачу підлягало нарахуванню та сплаті позивачу 463/31 день х23 =343,62 гривень. В серпні місяці підлягало нарахуванню та сплаті - 463 гривні. В вересні місяці позивачу підлягало нарахуванню та сплаті - 463 гривні. З 01 жовтня 2007 року визначено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - 470 гривень. Тобто в жовтні місяці позивачу підлягало нарахуванню та сплаті 470 гривень. В листопаді місяці позивачу підлягало нарахуванню та сплаті - 470 гривень. В грудні місяці позивачу підлягало нарахуванню та сплаті - 470 гривень.
Саме з урахуванням визначено розміру прожиткового мінімуму повинно бути проведено перерахунок, з урахуванням сплачених сум допомоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.20087 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130,64 гривні, з 01 січня 2008 року -50%, з 01 січня 2009 року - 75%, з 01 січня 2010 року - 100%. Оскільки внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності, то дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008, 2009 році у розмірах менших, ніж встановлено Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є правомірними. Та вимоги позивачки щодо визнання дій відповідача протиправними щодо виплати допомоги за період 2008, 2009 року, зобов'язання провести перерахунок за цей період не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Що стосується строку позовної давності. Відповідно до пункту 57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по вагітності і пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум. За пунктом 55 вказаного Порядку призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.
Вказаним Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 не встановлений кінцевий термін звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Жодним з перелічених нормативних актів не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги в належному розмірі.
Виходячи з наведених норм законодавства, суд вважає, що приписи частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обмеження річним строком звернення до суду, до правовідносин пов'язаних з забезпеченням державою надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються.
Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З урахуванням задоволення позовних вимог частково підлягає стягненню на користь позивача державне мито в розмірі 1,70 гривні.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 3, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"", Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради у зв'язку із відмовою в перерахунку та нарахуванні ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради провести перерахунок та виплату допомоги ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення ним 3 річного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для дитини у віці до 6 років, з квітня 463 гривні, з 01 жовтня 2007 року - 470 гривень, з урахуванням виплачених сум допомоги за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стягнути з місцевого бюджету Ленінської районної в м. Луганську ради на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 1 гривня 70 копійок.
В задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.