15 липня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Доценко Л.І.,
суддів- Мартинової К.П., Журавльова О. Г.,
за участю секретаря - Білорусової Г. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування збитків, спричинених невиконанням умов попереднього договору купівлі-продажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2009 року, -
04.07.2008 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування збитків, спричинених невиконанням умов попереднього договору купівлі-продажу.
Позивачка обгрунтовувала свої вимоги тим, що 20 лютого 2007р. між нею та відповідачкою ОСОБА_3 в нотаріальній формі було укладено попередній договір купівлі- продажу нежилих приміщень першого поверху, що знаходяться в м. Одесі вул. Ге-ранєва, 2, загальною площею 466, 10кв. м. Згідно п. 4 попереднього договору купівлі-продажу ціна продажу зазначеного нерухомого майна була визначена сторонами у 707000гривень, що еквівалентно за домовленністю сторін 140000 доларів США. Зазначену суму ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2, про що видала розписку. Згідно п.5 ОСОБА_3 зобов;язалася підготувати та надати документи, які необхідні для укладання основного договору та оформити договір купівлі- продажу в строк до 01.01.2008р. Однак ОСОБА_3 від виконання своїх зобов;язань ухиляється. Позивачка просила стягнути з відповідачки збитки, спричиненні невиконання умов попереднього договору в суммі 745000гривень.
В процесі розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги, вказуючи на те, що дії відповідачки свідчать про відсутність у неї наміру під час укладання попереднього договору від 20 лютого 2007р. проводити оформлення всіх необхідних документів для укладання з ОСОБА_2 основного договору купівлі- продажу. Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь завдані умисним невиконанням відповідачкою умов договору від 20.02.2007р., що був укладений з застосуванням обману з боку відповідачки збитки у подвійному розмірі, а саме 1490000грн.
Відповідачка позов визнала частково, пояснивши, що вона будучи орендарем вказаних нежитлових приміщень дала згоду на майбутній викуп даних приміщень, у зв'язку з чим відповідачка видала нотаріально посвідчену довіреність на ім'я чоловіка позивачки, за що за попереднім договором від 20.02.2007р. отримала 5 000 грн., але ні
Головуючий у першій інстанції Сватаненко В.І.
Справа № 22ц-3163/09
Доповідач Доценко Л.І. Категорія ЦП: 20
позивачка, ні її чоловік до липня місяця 2008 року юридично не оформили викуп нежилих приміщень. Відповідачка пояснила, що грошові кошти від позивачки у розмірі еквівалентному 140 000 доларів США вона не отримувала, а розписка про отримання нею цих ірошових коштів від ОСОБА_2 нотаріально не посвідчена тому не є доказом того, що вона отримувала від позивачки вказані грошові кошти.
Третя особа - ОСОБА_4 проти задоволення позову позивача не заперечував, пояснивши суду, що йому відомо, що відповідачка отримала від позивачки грошові кошти у розмірі еквівалентному 140 000 доларів США.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування збитків, спричинених невиконанням умов попереднього договору купівлі-продажу задоволений частково. Суд визнав недійсним попередній договір купівлі-продажу від 26.02.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нежилих приміщень першого поверху за адресою: м. Одеса, вул. Геранєва, 2. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1.079.730 грн. (еквівалент 140 224 долара США). В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено. Накладений арешт на майно ОСОБА_3, розташоване за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, зареєстроване на ім'я ОСОБА_6 Скасований арешт на нежиле приміщення першого поверху за адресою: м. Одеса, вул. Геранєва, 2 належне територіальній громаді м. Одеси, накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08.07.2008 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю- доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 526, 610, 611 ЦК України передбачено, що зобов;язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов;язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов ;язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов;язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані просроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 20 лютого 2007року між сторонами було укладено попередній договір, за умовами якого ОСОБА_3 зобов;язалася продати ОСОБА_2 до 01 січня 2008року нежитлові приміщення першого поверху, що знаходяться в м. Одесі, вулиця Геранєва, будинок № 2, загальною площею 466, 10кв. м., а також зобов;язалася згідно з п. 5 попереднього договору на момент підписання договору купівлі- продажу підготувати та надати документи, які необхідні для укладання договору купівлі- продажу (в тому числі договір купівлі- продажу, технічний паспорт на нежилі приміщення першого поверху, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно) та інші необхідні документи. На виконання умов договору ОСОБА_2 в рахунок оплати вартості нежилих приміщень передала ОСОБА_3, а відповідачка прийнята 707 000гривень, що в еквіваленті, за домовленістю сторін складає 140000доларів США, про що ОСОБА_3 написала розписку (а.с. 7, 8). Однак відповідачка своїх обов;язків не виконала.
Задовольняючи позов у частині стягнення з ОСОБА_3 вартості нежилих приміщень в розмірі 1078000грн., що еквівалентно 140000доларів США (140000дол. х 7, 70грн., що по курсу НБУ становило на 07.04.2009р.= 1078000грн.), суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_3 не підготувала та не надала документи необхідні для укладання договору купівлі- продажу та в обумовлений попереднім договором строк не уклала договір купівлі- продажу нежилих приміщень.
У зв;язку з наведеним суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачка ОСОБА_3 зобов;язана повернути ОСОБА_2 суму вартості нежилих приміщень, яку сторони обумовили в попередньому договорі та яку ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2, оскільки не уклала основний договір купівлі- продажу.
При встановлені зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм цивільного процесуального закону, висновки суду в частині стягнення вартості нежилих приміщень відповідають встановленим фактам, обставинам справи та нормам матеріального права.
Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що третя особа ОСОБА_4 був допитаний в якості свідка з порушенням норм процесуального права, колегія суддів не приймає до уваги.
Відповідно до ч.3 ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов;язки, встановлені ст. 27 цього Кодексу, а саме брати участь у судовому засіданні.
Згідно ст. 62 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть буди допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Суд першої інстанції на підставі ст. 62 ЦПК та в порядку ст. 180 ЦПК України провів допит свідка ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказується на те, що ОСОБА_3 видала нотарільно посвідчену довіреність на ім;я чоловіка ОСОБА_2- ОСОБА_7, якою фактично надала йому право здійснювати всі необхідні дії, пов;язані з оформленням прав на нерухоме майно.
Колегія суддів вважає, що дані доводи спростовуються умовами попереднього договору від 20.02.2007р. Відповідно до п.5 попереднього договору від 20.02.2007р. саме на ОСОБА_3 покладається обов;язок підготувати всі необхідні документи для продажу нежитлового приміщення першого поверху по вул. Геранєва № 2 в м. Одесі. Довіреність, яку ОСОБА_3 видала на ім;я ОСОБА_7, не звільняє її від взятих на себе зобов;язань та не обмежує її в їх виконанні.
В апеляціній скарзі вказується на те, що у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення суми в еквіваленті іноземної валюти та немає розрахунку суми стягнення.
Дані доводи апелянта колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 524 ЦК України.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов;язання має бути виражене у грошовій одиниці України- гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов;язання в іноземній валюті.
Як вбачається з п. 4 попереднього договору від 20.02.2007р. ціна основного договору купівлі- продажу визначається сторонами у 707000 гривень, що в еквіваленті, за домовленністю сторін, складає 140000доларів США. Із розписки від 20.02.2007р. вбачається, що ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 707000 гривень еквівалент 140000 доларів США.
Таким чином, сторони за домовленністю між собою визначили еквівалент зобов;язання в іноземній валюті - доларі США. Суд першої інстанції на 07.04.2009р. визначив валютний еквівалент відповідно до курсу НБУ: 140000 доларів США х 7, 70 грн.= 1078000 грн. та судові витрати.
В уточненнях до апеляційної скарги ОСОБА_3 вказується, що ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 40000доларів США, гроші в сумі 100000 доларів США отримав від ОСОБА_2 ОСОБА_8, який повинен виплатити дані кошти позивачці.(а.с. 168-170).
Колегія суддів дані доводи апелянта до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_3 не надала суду доказів того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 виникли правовідносини. Із розписки, яка була додана до уточнень до апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_8 отримав 100000 доларів США у ОСОБА_3 (а.с. 173), тобто правовідносини мали місце між ОСОБА_3 та ОСОБА_8
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов;язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України на підставі тих заперечень, які ОСОБА_3 надала суду першої інстанції. Тому доводи апелянта про те, що кошти які отримані ОСОБА_3 від ОСОБА_2 можуть вважатися спільним майном подружжя, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції. А ОСОБА_3 не позбавлена права відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх прав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів розглядала справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.