іменем України
Справа № 210/3965/21
Провадження № 1-кс/210/1782/21
"22" липня 2021 р. м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12021041710000135 від 21 квітня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 11.12.2018 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу за ч.1 ст.357, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ст.72 КК України, позбавлення волі на 2 роки, 26.10.2020 року звільнився по відбуттю покарання,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України, -
22 липня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, із вказаним клопотанням звернулася слідча СВ відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Клопотання слідчий мотивує тим, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи раніше неодноразово судимим, за корисливі злочини, останній раз 11.12.2018 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч.1 ст.357 КК України до 2 років позбавлення волі, був звільнений 26.10.2020 року, по відбуттю строку покарання, будучи особою обвинуваченою за вчинення умисних корисливих злочинів, маючи не погашену в законному порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив умисне, корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин:
Так, 12.04.2021 приблизно о 02.00 годині ОСОБА_4 , знаходився біля будинку №43, розташованого по вулиці Соборності в Металургійному районі м. Кривого Рогу, з раніше малознайомим йому гр. ОСОБА_7 , де в цей час у ОСОБА_4 виник умисел на відкрите викрадення майна у ОСОБА_7 , поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, переслідуючи корисливу мету, маючи злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи повторно, ОСОБА_4 підійшов зі спини до потерпілого та застосовуючи до ОСОБА_7 насильство, вдарив його рукою в праве око, в результаті чого останній втратив на мить увагу, а ОСОБА_4 цей час, шляхом ривку вирвав з рук ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Huawei P Smart Z»» чорного кольору, imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 .
Після чого, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, таким чином вчинив всі дії для доведення кримінального правопорушення до кінця, у зв'язку з чим реалізував злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, обернувши викрадене на свою користь, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд, у зв'язку з чим своїми діями завдав ОСОБА_7 майнової шкоди яка відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 1578 від 23.04.2021 року становить 4678,61 гривень.
Крім того, 20.05.2021 приблизно о 23.30 годині ОСОБА_4 знаходився біля будинку №2В, який розташований по вулиці В. Матусевича в Металургійному районі м. Кривого Рогу, де перебував з раніше малознайомим йому ОСОБА_8 , в цей час у ОСОБА_4 виник умисел на відкрите викрадення майна у ОСОБА_8 , поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, переслідуючи корисливу мету, маючи злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи повторно ОСОБА_4 застосовуючи до ОСОБА_8 насильство, вдарив його ліктем в обличчя, в результаті чого останній втратив на мить увагу, а ОСОБА_4 в цей час, шляхом ривку вирвав з рук ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Redmi not8 Pro» сірого кольору, imei1: НОМЕР_3 imei2: НОМЕР_4 .
Після чого, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, таким чином вчинив всі дії для доведення кримінального правопорушення до кінця, у зв'язку з чим реалізував злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, обернувши викрадене на свою користь, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд, у зв'язку з чим своїми діями завдав ОСОБА_8 майнової шкоди яка відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №2603 від 08.07.2021 року становить 4694,18 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України, тобто «відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
У вчиненні даних кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, українець, не одружений, освіта середня, непрацюючий, мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 01.10.2008 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу за ч.2 ст.190 КК України до штрафу 850 гривень;
- 23.03.2012 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу за ч.1 ст.190 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;
- 07.08.2013 року Ленінським районним судом міста Кіровограда за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.71 ч.1 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 23.03.2012 року та остаточно до відбуття визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 08.10.2015 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Ленінського районного суду міста Кіровограда від 07.08.2013 року і остаточно до відбуття визначено 4 роки 1 місяців позбавлення волі;
- 10.03.2016 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 08.10.2015 року та остаточно до відбуття визначено 4 роки 2 місяці позбавлення волі;
- 30.06.2016 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 10.03.2016 року та остаточно до відбуття визначено 4 роки 2 місяців позбавлення волі;
- 08.06.2017 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ст.70 ч.1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.70 ч.4 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 30.06.2016 року та остаточно до відбуття визначено 5 років, звільнився 19.09.2017 року з Синельниківської ВК Дніпропетровської області (№94) по відбуттю строку покарання;
- 11.12.2018 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу за ч.1 ст. 357, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ст.72 КК України, позбавлення волі на 2 роки, 26.10.2020 року звільнився по відбуттю покарання;
- к.п. №12017040710002376 від 04.10.2017 року, 31.01.2018 направлено до суду з обвинувальним актом;
- к.п. №12018040710000376 від 18.02.2018 року, 03.04.2018 року направлено до суду з обвинувальним актом;
- к.п. №12018040710000994 від 16.06.2018 року, 27.06.2018 року направлено до суду з обвинувальним актом;
- к.п. №12018040750001855 від 23.08.2019 року, 17.01.2019 направлено до суду з обвинувальним актом;
- к.п. №12021040710000025 від 14.01.2021 року, 28.01.2021 направлено до суду з обвинувальним актом;
- к.п. № 12021046720000104 від 19.04.2021 року 25.05.2021 направлено до Довгинцівського районного суду з обвинувальним актом.
22.07.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів у кримінальному провадженні № 12021041710000135.
Діяння ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, відповідно до ст.12 КК України ч. 2 ст. 186 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено законом покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.
В ході проведення досудового розслідування зібрано сукупність належних і достатніх доказів, які підтверджують вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що є підставою для обґрунтованої підозри, а саме: оглядом місця події від 13.04.2021, заявою про кримінальне правопорушення від 12.04.2021, показаннями потерпілого ОСОБА_7 від 23.04.2021, протоколом огляду предмету від 20.05.2021 року, постановою про визнання речовим доказом мобільний телефон, показаннями свідка ОСОБА_9 , показаннями свідка ОСОБА_10 , протоколом пред'явлення особи для впізнання особи, заявою про кримінальне правопорушення від 22.05.2021, показаннями потерпілого ОСОБА_8 , показаннями свідка ОСОБА_11 , протоколом пред'явлення особи для впізнання особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому, судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Досудовим розслідуванням встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є запобігання спробам підозрюваного ОСОБА_4 :
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний не одружений, офіційно не працює, тобто не має належних та постійних засобів для існування, також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність міцних соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, які б могли стримати останнього не покидати постійного місця мешкання та не покидати межі м. Кривого Рогу або території України, свідчить про можливе виникнення у підозрюваного бажання переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України;
- вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначений ризик підтверджується тим, що у підозрюваного відсутнє постійне джерело доходів, що може спонукати його продовжити злочинну діяльність у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Крім того, враховуючи майновий стан ОСОБА_4 , а також беручі до уваги наявність вищевказаних ризиків, є об'єктивні підстави вважати, що для забезпечення підозрюваним покладених на нього обов'язків у разі внесення застави, необхідно визначити максимальний розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, а саме - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів проти власності, а також обставини, спосіб вчинення злочинів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання зазначених вище ризикам, є достатні підстави застосувати до ОСОБА_4 , а саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Таким чином, виходячи з принципу презумпції невинуватості особи, приймаючи до уваги наявність існування обґрунтованих ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, зважуючи всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу та публічний інтерес щодо обставин кримінальних правопорушень, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи, а також існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, тому застосування саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 є обґрунтованим, а запобігти встановленим ризикам, шляхом застосуванням більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою - неможливо.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та зазначив, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, і відповідає меті такого заходу, оскільки, ОСОБА_4 неодноразово судимий, на розгляді в Дзержинському районному суді м. Кривого Рогу та Довгинцівському районному суді м. Кривого Рогу перебувають шість кримінальних проваджень відносно нього, немає постійного місця роботи, тому просив суд клопотання слідчого задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину визнав частково, але заперечував проти обрання вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд обрати відносно нього інший запобіжний захід.
Захисник-адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні, також заперечував щодо задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, підозрюваного та його захисника (кожного окремо), дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді.
Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25. 04. 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Клопотання слідчого вмотивоване тим, що наразі наявні ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення (п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України).
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію, майновий стан; наявність судимостей.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що окрім часткового визнання ОСОБА_4 своєї вини, його причетність до вчинення даних злочинів, повністю підтверджується обґрунтованого підозрою у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень та наявними у провадженні доказами, а саме: оглядом місця події від 13.04.2021, заявою про кримінальне правопорушення від 12.04.2021, показаннями потерпілого ОСОБА_7 від 23.04.2021, протоколом огляду предмету від 20.05.2021 року, постановою про визнання речовим доказом мобільний телефон, показаннями свідка ОСОБА_9 , показаннями свідка ОСОБА_10 , протоколом пред'явлення особи для впізнання особи, заявою про кримінальне правопорушення від 22.05.2021, показаннями потерпілого ОСОБА_8 , показаннями свідка ОСОБА_11 , протоколом пред'явлення особи для впізнання особи.
Аналізуючи дані про особу ОСОБА_4 суд бере до уваги, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, міцних соціальних стосунків не має, не зареєстрований, підозрюється у вчиненні злочинів, який відносяться до тяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до шести років, що збільшує ризик втечі. Раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів, останній раз 11.12.2018 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу за ч.1 ст.357, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ст.72 КК України, позбавлення волі на 2 роки, 26.10.2020 року звільнився по відбуттю покарання. Таким чином, усвідомлення ОСОБА_4 що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, схилятиме його до уникнення кримінальної відповідальності по даному кримінальному провадженню та переховування від органів досудового розслідування та/або суду, що свідчить про можливість зміни ним місцезнаходження з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, і тим самим ухилення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 будь-яких законних джерел доходу, в тому числі для задоволення природних потреб у їжі, одязі та житлі не має. Тому з метою відшукання засобів для існування ОСОБА_4 може продовжити вчинювати нові кримінальні правопорушення. Крім цього відносно підозрюваного ОСОБА_4 до суду направлено 6 обвинувальних актів, які на теперішній час не розглянуті.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиев проти Молдови).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею враховано і інші дані щодо особи ОСОБА_4 та враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме такий запобіжний захід є співмірним у вказаному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 є особою раніше судимою, тому до підозрюваного слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою виключення в майбутньому існування ризиків, переховування від органів досудового розслідування та суду, а також з метою запобігання вчинення інших кримінальних правопорушень. У свою чергу, такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання та домашній арешт у даному випадку є занадто м'якими і вони не будуть сприяти запобіганню вищезазначених ризиків, а з особистою порукою до суду ніхто не звертався.
З урахуванням особи підозрюваного, способу вчинення даних кримінальних правопорушень, суд, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Виходячи з вищевикладеного та на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182 - 184, 193, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою з 17 години 00 хвилин 22 липня 2021 року до 17 години 00 хвилин 19 вересня 2021 року, без визначення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Термін дії ухвали становить 60 днів.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 23 липня 2021 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1