26.07.21
22-ц/812/1512/21
Єдиний унікальний номер судової справи: 488/892/21
Провадження № 22-ц/812/1512/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року м. Миколаїв Справа № 488/892/21
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Самчишиної Н.В.,
суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,
переглянувши в апеляційному порядку у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Селіщевої Л.І., у приміщенні цього суду, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена, за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
14 березня 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. Відповідач своїм підписом підтвердила згоду, що підписана нею анкета-заява про приєднання разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» і Тарифами, що викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає кредитний договір.
Банком було надано ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 02 січня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 16 152 грн. 28 коп., з яких: 13 360 грн. 63 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 741 грн. 65 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 50 грн. штрафу.
Посилаючись на викладене, Банк просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судовий збір у розмірі 2102 грн.
Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2021 року позов Банку задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 13 360 грн. 63 коп. заборгованості за кредитом та 1 723 грн. 64 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стягненню з відповідача підлягає лише заборгованість за непогашеним тілом кредиту, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності договірних правовідносин між Банком та ОСОБА_1 щодо сплати процентів та штрафу.
В апеляційній скарзі представникАТ «Акцент-Банк» просив скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та повністю задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про недоведеність кредитних зобов'язань та недосягнення згоди щодо всіх умов кредитування, є помилковим.
Зазначав, що судом не враховано, що відповідач 30 вересня 2019 року підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому Банк повідомив позичальника про основні умови кредитування, строки, процентну ставку та штрафи. Крім того, позивач вказував, що відповідач в анкеті-заяві своїм підписом підтвердила факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Зазначав, що боржник користувався кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості та свідчить про його ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг і погодження з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалась.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом установлено і таке вбачається з матеріалів справи, що 30 вересня 2019 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, на підставі чого відповідач отримав платіжну кредитну картку.
В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначено, що її заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають Договір надання банківських послуг. Позичальник зобов'язалась самостійно знайомитись зі змінами Умов та правил надання банківських послуг на офіційному сайті банку www.abank.com.ua. (а.с. 7 зворот).
Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 02 січня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 16 152 грн. 28 коп., з яких: 13 360 грн. 63 коп. - заборгованість за тілом кредитом, 2 741 грн. 65 коп. - заборгованість по процентам та 50 грн. - штраф.
Встановивши, що позивачем не доведено домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту у сумі 13 360 грн. 63 коп.
Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду у цій частині.
З матеріалів справи також вбачається, що сторони, крім анкети-заяви 30 вересня 2019 року підписали паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 8 зворот - 9).
У вказаному паспорті сторони визначили: тип кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення кредиту, а також наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Підпис ОСОБА_1 в паспорті споживчого кредиту підтверджено 30 вересня 2019 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП 66), надісланим за номером телефону, зазначеним відповідачем у анкеті - заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, підписаної власноручно.
Отже наведене свідчить про те, що відповідач з викладеними у заяві та у паспорті споживчого кредиту умовами погодилась без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви ним проставлено свій особистий підпис, а у паспорті споживчого кредиту ним проставлено електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 зазначеного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.
За такого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами не виникло домовленості щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо доведеності факту погодження сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, оскільки вказаний договір був укладений як електронний правочин, підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором.
Отже, в силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідач прийняв на себе зобов'язання, погодившись на істотні умови банку.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 щодо можливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем та у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20 щодо підтвердження досягнення умов шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
Згідно статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як вбачається з підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 погодилась з визначеними у ньому умовами кредитування, а саме щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами (44,4% річних) та з штрафом за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків (50 грн).
Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для стягнення передбачених договором процентів у розмірі 2 741 грн. 65 коп. та 50 грн. штрафу на користь Банку.
З огляду на вищенаведені мотиви та на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України рішення суду в частині вимог про стягнення процентів та штрафу за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту Банком не оскаржувалося, тому судом апеляційної інстанції не перевірялось.
Задоволення апеляційної скарги є підставою відповідно до положень статті 141 ЦПК України для пропорційного відшкодування позивачу судових витрат в розмірі 5 255 грн. в обох судових інстанціях (100% задоволених вимог).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2021 року частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та штрафу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2 741 (дві тисячі сорок одна) грн. 65 коп. заборгованість по процентам за кредитним договором №б/н від 30 вересня 2019 року та 50 (п'ятдесят) грн. штрафу.
Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 5 255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. в обох судових інстанціях.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: П.П. Лисенко
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 26 липня 2021 року.