Справа № 661/2042/21
Провадження № 2/661/723/21
21 травня 2021 року
Суддя Новокаховського міського суду Херсонської області Чирський Г.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної установи «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб», Державної установи «Новокаховський рибоводський завод частикових риб» про поновлення на роботі, -
20.05.2021 р. до Новокаховського міського суду Херсонської області надійшла відповідна позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу ДУ «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб» про їх звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП та поновлення на роботі.
Пред'явлена позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України у зв'язку з чим, відповідно до ст. 185 ЦПК України, має бути залишена без руху, оскільки позивачами в порушення п.8 ч.3 ст. 175 та ч.4 ст.95 ЦПК України, не зазначено наявність у позивачів або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додаються до позову, а додані до позовної заяві копії документів не засвідчені належним чином підписом позивачів.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, проте в позовній заяві стосовно відповідача ДУ «Новокаховський рибоводський завод частикових риб» не вказано код ЄДРПОУ, відсутня електронна адреса відповідачів.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві повинен бути викладений зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, проте в позовній заяві відсутній зміст позовних вимог до відповідача ДУ «Новокаховський рибоводський завод частикових риб».
Крім того, згідно з вимогами ч. 1 ст. 50 ЦПК України, позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦПК України, участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Підставою виникнення позовних вимог у даній справі є порушення права кожного з позивачів на працю.
Трудові спори за заявою працівників про поновлення на роботі відносяться до індивідуальних трудових спорів, оскільки порядок їх розгляду регламентовано главою XV Кодексу законів про працю України (далі за текстом КЗпП України), яка має назву «Індивідуальні трудові спори».
Згідно з ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» встановлено, що позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).
В даному випадку в одному позові об'єднано позовні вимоги двох фізичних осіб, які не навели підстави їх виникнення. Фактично, позовні вимоги поєднані лише ідентичним способом захисту своїх прав і особою відповідачів, водночас предмети позовів не є спільними, а вимоги позивачів не взаємопов'язані, - від вирішення спору в частині однієї з вимог не залежить вирішення спору щодо інших вимог. Отже, не існує і інших міркувань щодо розумності і доцільності спільного розгляду позовних вимог позивачів.
З огляду на наведене, кожен з позивачів повинен подати окремий позов з вказаними вимогами, оскільки заявлені ними вимоги стосуються індивідуально кожного з позивачів, як і обставини, якими вони обґрунтовують позовні вимоги, та докази, які підтверджують ці обставини, що вказує на те, що позовні вимоги непов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, на відсутність спільності предмету позову та неможливість об'єднання заявлених позовних вимог в одній позовній заяві.
Також враховуючи характер і особливості спірних правовідносин, правову природу трудового спору відповідно до закону, звертається увага на те, що трудовий спір має індивідуальний характер і підлягає вирішенню як окремий, самостійний спір із дотриманням положень, зокрема, Глави XV КЗпП України.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, двоє позивачів з урахуванням однакової для них підстави звільнення пред'явили один спільний позов в рамках однієї справи. Пред'явлення позову в такий процесуальний спосіб не відповідає процесуальним вимогам Глави XV КЗпП України та вимогам ЦПК України, зокрема, ст. 50, оскільки про спільні та/або однорідні права і обов'язки позивачів не йдеться.
За пунктом 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Розгляд трудових спорів двох позивачів в рамках однієї справи поза тим, що не відповідає процесуальному порядку, істотно ускладнить вирішення спору (спорів) у процесуальному розумінні, збільшить тривалість судового процесу, яка у трудових спорах не повинна перевищувати розумну, ускладнить з'ясування, перевірку та врахування обставин трудової діяльності, в тому числі, звільнення позивачів, можливості їх працевлаштування, які є індивідуальними, узалежнить вирішення індивідуального трудового спору кожного з працівників від обставин руху справи щодо інших позивачів тощо. Це може негативно позначатися на ефективності та якості розв'язання кожного трудового спору та на забезпеченні належного захисту законних прав та інтересів сторін такого спору в разі їх порушення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Вказані обставини перешкоджають вирішенню питання, про відкриття провадження по справі.
Зазначені недоліки слід виправити.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260,261, 353 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної установи «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб», Державної установи «Новокаховський рибоводський завод частикових риб» про поновлення на роботі, залишити без руху.
Надати позивачам строк у п'ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних недоліків, шляхом складення позовної заяви з додержанням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Роз'яснити позивачам, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачам.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117.
Суддя Г. М. Чирський