1Справа № 335/4921/21 2-а/335/110/2021
22 червня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участю секретаря судового засідання Деркач А.А., розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Пономаренка Віталія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бубнова Д.Ю., звернувся до суду з позовом до поліцейського 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Пономаренка Віталія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначено наступне.
19.04.2021 постановою серії БАА № 563271, винесеною відповідачем у справі, позивача визнано винним за ч. 1 ст. 121 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення п. 31.1 та 31.6 (б) ПДР України.
Так, згідно тексту зазначеної постанови - керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 313, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належність ОСОБА_2 , 19.04.2021 22 год 55 хв. в м. Запоріжжя, вул. Щаслива, б.2, водій здійснював рух у темну пору доби на транспортному засобі у якого не горіли задні габаритні ліхтарі. Чим порушив вимоги пункту 31.1, 31.6.б ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною ч.1 ст.121 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою серії БАА №563271 від 19.04.2021, через її незаконність, ОСОБА_1 , 20.04.2021, звернувся до Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП із відповідною заявою про її оскарження та скасування через те, що ним не було вчинено жодного адміністративного правопорушення, в тому числі і передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , перед виїздом із м. Дніпро, близько за 40-45 хвилин до його зупинки співробітниками поліції, перевірив справність та роботу всіх освітлювальних приладів на керованому ним автомобілі. Під час перевірки все працювало, в тому числі і задні габаритні ліхтарі. Про те, що задній лівий ліхтар перестав горіти позивач дізнався після його зупинки працівниками поліції, оскільки вказаний ліхтар перестав горіти безпосередньо у дорозі під час руху. Вказана несправність була усунута позивачем на місці його зупинки співробітниками поліції .
За результатами розгляду заяви від 20.04.2021, керівництвом УПП в Запорізькій області ДПП, 28.04.2021 було прийнято рішення про залишення постанови серії БАА №563271 від 19.04.2021 без змін, а заяви ОСОБА_1 без задоволення.
Позивач з постановою не згоден, вважає, що вона є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки від ПДР України не порушував, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, тому просить суд постанову скасувати, стягнути на свою користь понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 14.05.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268-272, 286 КАС України, встановлено відповідачам строк для подання відзиву.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.
Представником позивача подано письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідно до якої він підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.
У судове засідання відповідач поліцейський 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Пономаренко В.М. не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяву про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позов суду не надав.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву на позов суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Частиною 6 цієї статті визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи позивача та відповідні положення Правил дорожнього руху України, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Як зазначено у постанові про адміністративне правопорушення серії БАА №563271 від 19.04.2021 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 313, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належність ОСОБА_2 , 19.04.2021 о 22-55 год. в м. Запоріжжя, вул. Щаслива, б.2, водій здійснював рух у темну пору доби на транспортному засобі у якого не горіли задні габаритні ліхтарі, чим порушив вимоги п.31.1, 31.6.б ПРД України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів,
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 31.1 ПДР України визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пунктом 31.6 ПДР України визначено, що забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:
б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інкримінованого йому адміністративного правопорушення не вчиняв та Правил дорожнього руху України не порушував. Позивач зазначає, що не погоджується з постановою, вважає її такою, що винесена в порушення вимог закону в частині необхідності підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення доказами, що зроблено не було.
Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі по справі відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали, будь-яких доказів, суду не надали.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 19.04.2021 та не підтверджується жодними іншими доказами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачами пояснення позивача не були спростовані, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються і повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач, їх не спростує, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, і вважає за можливе покласти їх в основу як докази обставин, на які він посилається в обґрунтування заявленого позову.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, в ході розгляду справи судом не було встановлено доказів на підтвердження наявності порушень ПДР України в діях ОСОБА_1 .
За викладених обставин, за відсутності належних доказів, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення вимог Закону ОСОБА_1 відповідачем зібрано не було та суду не надано, постанова таких доказів не містить, а також даних, які б спростовували свідчення позивача та підтверджували правомірність винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем в судове засідання надано не було, у зв'язку з чим постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 563271 від 19.04.2021, підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009усправі №1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №61-3416св18.
На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано: договір про надання правової допомоги від 30.04.2021, який укладено між адвокатом Бубновим Д.Ю. та ОСОБА_1 ; свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю Бубновим Д.Ю.; ордер серії АР №1045989; попередній розрахунок суми судових витрат від 07.05.2021, у якому міститься опис робіт (наданих послуг) з зазначенням витраченого обсягу часу та вартості наданих послуг); акт приймання передавання наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 30.04.2021; квитанцією від 07.05.2021.
Враховуючи, що витрати на правову допомогу документально підтверджені та доведені, пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення на користь позивача суми сплачених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3500,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 132, 134, 139 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до поліцейського 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Пономаренка Віталія Миколайовича (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96), Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 563271 від 19.04.2021 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., а всього у розмірі 3 954 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено та підписано 22 червня 2021 року.
Суддя: І.А. Крамаренко