1Справа № 334/7806/20 2-а/335/120/2021
16 червня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участю секретаря судового засідання Деркач А.А., розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Запорізькій області старшого сержанта поліції Молодцової Вікторії Геннадіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Фельського С.Л., звернулася до суду з позовом до інспектора роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Запорізькій області старшого сержанта поліції Молодцової В.Г. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначено наступне.
20.12.2020 року постановою серії ЕАН № 3377056, винесеною відповідачем у справі, позивача визнано винним за ч. 2 ст. 121 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. за порушення п. 31.4.4 ПДР України.
Позивач з постановою не згоден, вважає, що вона є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні інкримінованого правопорушення, тому просить суд постанову скасувати, стягнути на свою користь понесені судові витрати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.01.2021 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Справа надійшла на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 21.05.2021.
Ухвалою суду від 24.05.2021 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268-272, 286 КАС України, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
10.06.2021 представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою, винесеною з дотриманням вимог Закону, у зв'язку із чим у задоволенні позову просить відмовити.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, вимоги позову підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив проводити розгляд справи у його відсутності, у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи позивача та відповідні положення Правил дорожнього руху України, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи.
Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як зазначено у постанові про адміністративне правопорушення від 20.12.2020 серії ЕАН №3577056 позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн., за те, що він 20.12.2020 на трасі Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, 475 км., керував МТЗ д.н.з. НОМЕР_1 , у котрого не працюють передбачені конструкцією транспортного засобу склообмивачі та на лобовому склі є тріщина в зоні дії склоочисників, чим порушив п. 31.4.4 ПДР України.
Частиною 2 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатаці.
У свою чергу ч.1 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Пунктом 31.4 Правил дорожнього руху України, передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
31.4.4 Склоочисники і склообмивачі вітрового скла
a)не працюють склоочисники;
б) не працюють передбачені конструкцією транспортного засобу склообмивачі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зазначений у постанові час, керував маршрутним транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції, на їх твердження про те, що він порушив п. 31.4.4 ПДР України, позивач зазначив, що усі необхідні елементи передбачені конструкцією його транспортного засобу працюють та підстави притягнення його до відповідальності відсутні, крім того у відповідача відсутні докази на підтвердження вини позивача у інкримінованому йому правопорушенні.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З постанови у справі про адміністративне правопорушення від 20.12.2020 не вбачається доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 було порушено вимоги ПДР України, зазначено, що до постанови додаються: НОМЕР_2 .
Зі змісту постанови не вбачається, що це за доказ АР00228, які він містить родові ознаки і до якої групи доказів належить.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідачем до відзиву не надано жодного доказу на підтвердження наявності в діях відповідача порушення ч.2 ст. 121 КУпАП, а саме відсутні докази того, що у транспортного засобу, яким керував позивач не працювали склообмивачі та була наявна тріщина на лобовому склі.
В той же час, одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Таким чином, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем пояснення позивача не були спростовані, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються і повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач, їх не спростує, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, і вважає за можливе покласти їх в основу як докази обставин, на які вона посилається в обґрунтування заявленого позову.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, в ході розгляду справи судом не було встановлено доказів на підтвердження наявності порушень в діях ОСОБА_1 .
За викладених обставин, за відсутності належних доказів, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення вимог Закону ОСОБА_1 відповідачем зібрано не було та суду не надано, постанова таких доказів не містить, а також даних, які б спростовували свідчення позивача та підтверджували правомірність винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем у судове засідання надано не було, у зв'язку з чим постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3577056 від 20.12.2020, підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн., то суд виходить з наступного.
Так, частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл судових витрат при прийнятті рішення в адміністративній справі регулюється статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У той же час, відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу сторона зобов'язана надати крім договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 24.12.2020 укладеного між адвокатом Фельським С.Л. та ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001016; акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 24.12.2020 (згідно якого вартість наданих платних послуг складає 2500,00 грн.); квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 2500,00 грн.; рахунок б/н від 24.12.2020 року на оплату послуг за договором про надання правової допомоги на суму 2500,00 грн.
Разом з тим, представником позивача на виконання вимог ч. 4 ст. 134 КАС України не надано детального опису робіт (наданих послуг).
Окрім того, суд враховує, що інформація, яка міститься в акті приймання-передачі наданих послуг, квитанції прибуткового касового ордеру, рахунку б/н від 24.12.2020 року, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до інспектора роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Запорізькій області старшого сержанта поліції Молодцової Вікторії Геннадіївни (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АЕН № 3577056 від 20.12.2020 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено та підписано 16 червня 2021 року.
Суддя: І.А. Крамаренко