17.06.2021
Справа № 331/3295/19
Провадження № 6/331/35/2021
17 червня 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Антоненко М.В.,
за участю секретаря судового засідання Федорової К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду,-
10.12.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду по цивільній справі № 331/3295/19.
В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначає, що згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.07.20, яке набрало законної сили 06.11.20, на користь ОСОБА_2 з нього, ОСОБА_1 , стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.07.19 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може розстрочити виконання рішення.
Згідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Оскільки обставини, які враховує суд при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення, відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України не є вичерпними, то необхідно взяти до уваги, що справа розглядалась судом першої інстанції з перевищенням строків, передбачених ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України, майже рік (а з урахуванням апеляційного перегляду - більше ніж п'ятнадцять місяців), внаслідок чого сума заборгованості за аліментами штучно має надмірно великий розмір та яку неможливо погасити впродовж незначного проміжку часу.
Навіть якщо весь отриманий дохід повністю направляти на погашення заборгованості за аліментами (враховуючи сплату поточних аліментів), то погашення заборгованості триватиме більше п'яти місяців.
Таким чином, не з вини відповідача (боржника) утворилась заборгованість зі сплати аліментів більше ніж за один рік, що має наслідком можливість застосування до нього негативних наслідків, передбачених ч. ч. 9, 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»: встановлення тимчасового обмеження у праві користування автомобілем та накладання штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості.
Оскільки він має два місця роботи (одне з них - на о. Хортиця), то автомобіль є вкрай необхідним у повсякденному житті, враховуючи карантинні обмеження у користуванні громадським транспортом.
Посилаючись на те, що відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, заявник ОСОБА_1 просить суд розстрочити виконання рішення суду на десять місяців рівними частинами з дати винесення ухвали про розстрочення виконання рішення.
Заявник надав суду заяву про слухання справи без його участі. Позивачка ОСОБА_2 надала суду письмовий відзив на заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням 247 ЦПК України.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява про розстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судове рішення підлягає обов'язковому виконання на всій території України.
Відповідно до приписів ст. 435 ЦПК України, заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5ст. 435ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Жодних доказів на підтвердження того, що мають місце особливі обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду про стягнення аліментів (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо), заявник ОСОБА_1 суду не надав. Навпаки, в заяві він стверджує про те, що має два місця роботи, що є підтверджує його спроможність утримувати сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.91 року № 789-ХІІ, частин 7, 8 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Вивчивши доводи заявника ОСОБА_1 викладені у заяві, суд не встановив обставин, які б свідчили про ускладнення або неможливість виконання рішення суду про стягнення аліментів, а тому заява про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 260, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Антоненко