печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30856/20-ц
25 березня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича - адвоката Васюка Миколи Миколайовича про закриття провадження у цивільній справі № 757/30856/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Войнарської Ірини Анатоліївни, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Войнарської Ірини Анатоліївни, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
19.03.2021 року до суду надійшло клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича - адвоката Васюка Миколи Миколайовича про закриття провадження у цивільній справі № 757/30856/20-ц, вказуючи на те, що до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи, а відтак вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
25.03.2021 до суду надійшов відзив представника позивача на клопотання про закриття, у якому останній просив відмовити у задоволенні клопотання.
У судове засідання сторони не з'явилися, будучи повідомленими належним чином про нього. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Суд, дослідивши клопотання про закриття провадження у справі та матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Положеннями статті 11 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 12, частини 1 статті 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Предметом розгляду вказаного позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.3 постанови пленуму Вищого спеціаліалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15,16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України ( стаття 17; далі КАС), Господарським процесуальним кодексом України ( статті 1, 12; далі ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України ( далі -КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КупАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження у справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне ( справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору ( однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа.
При вивченні матеріалів справи в розрізі вирішення клопотання про закриття провадження у справі, судом встановлено, що предметом спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який оспорюється фізичною особою.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка же є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Проте, позивач не є фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність.
Згідно з п. 16 Постанови ВССУ № 3 спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.
Частиною 3 ст. 15 ГПК також передбачено, що господарські справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Пунктом 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (Постанова ВГСУ № 10) передбачено, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам ст. 1 ГПК.
У п. 16 Постанови ВССУ № 3 зазначено: "Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ч. 2 ст. 50 Закону № 3425-ХІІ). Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа."
Вказане спростовує доводи третьої особи щодо закриття провадження, а в клопотанні вони викладені таким чином, задля йому обґрунтованості, а відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 200, 255, 256, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича - адвоката Васюка Миколи Миколайовича про закриття провадження у цивільній справі № 757/30856/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Войнарської Ірини Анатоліївни, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення через Печерський районний суд м. Києва.
Повний текст ухвали буде складено 25.03.2021.
Суддя Т.Г. Ільєва