Справа №:755/11965/21
Провадження №: 2/755/6075/21
про передачу позовної заяви за підсудністю
"22" липня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду
м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. і зареєстрований в реєстрі за №1743, про стягнення заборгованості.
Вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних
осіб - підприємців та громадських формувань.
За змістом ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
При цьому, при подані позовної заяви позивач скористалась наданим правом стосовно підсудності справи за вибором позивача, обравши альтернативну підсудність у відповідності до положень ч. 12 ст. 28 ЦПК України - за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
Як убачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. (м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, оф. 14).
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Місце виконання рішення визначене статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, законодавець пов'язує місце виконання не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 жовтня 2020 року у справі №263/14171/19.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначила своє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Дана адреса зареєстрованого місця проживання позивача вказана в копії паспорта.
Крім того, в позовній заяві позивач зазначила своє місце проживання - АДРЕСА_2 .
Однак, доказів фактичного проживання позивача за вказаною в позовній заяві адресою (договору оренди тощо) до позовної заяви не долучено.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 31 березня 2021 року в межах виконавчого провадження №62928568 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено постанову на виконання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор Персонал Україна», за адресою: м.Київ, Голосіївський район, вул.Жилянська, буд.31.
Даних про місцезнаходження майна позивача в Дніпровському районі м.Києва матеріали справи не містять.
Отже, звертаючись з позовом до Дніпровського районного суду м.Києва, позивач поми лково виходила з того, що місцем виконання виконавчого напису є місцезнаходження офісу приватного виконавця, яке відносяться до адміністративної території Дніпровського району м. Києва та не врахувала вчинення виконавчих дій за місцем отримання доходу. При цьому докази перебування позивача в Дніпровському районні м.Києва відсутні.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи та враховуючи, що при поданні позовної заяви позивачем обрано альтернативну підсудність даної справи - за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, а місцем виконання виконавчого напису нотаріуса не є місцезнаходження офісу приватного виконавця, суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва, як суду на територіальній юрисдикції якого виконується спірний виконавчий напис нотаріуса.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 27, 28, 31, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -
Цивільну справу №755/11965/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - передати за підсудністю на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва (03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14-А).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: