Справа №:755/11923/21
Провадження №: 4-с/755/179/21
"23" липня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про заборону державному виконавцю вчиняти дії,-
установив:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа № 755/11923/21 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В., заінтересована особа: ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як убачається із прохальної частини скарги, представник скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить суд заборонити державному виконавцю Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В. або іншому державному виконавцю до закінчення розгляду скарги вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (територія садового товариства «КЕВРЗ»).
Клопотання мотивує тим, що дії державного виконавця з проведення примусового виселення призначеного на 15.07.2021 року носять протиправний характер, а відтак існує необхідність у забезпеченні скарги шляхом заборони державному виконавцю Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В. або будь якому іншому державному виконавцю до закінчення розгляду скарги вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (територія садового товариства «КЕВРЗ»).
Як на підставу для забезпечення скарги, представник скаржника посилається на норми ст. ст. 149, 150 ЦПК України.
Вивчивши клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Представник скаржника просить суд в межах розгляду поданої скарги на дії державного виконавця заборонити державному виконавцю Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В. або іншому державному виконавцю до закінчення розгляду скарги вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з садового будинку.
Вирішуючи питання про можливість задоволення вимог клопотання про забезпечення скарги, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Розгляд скарг на дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця здійснюється згідно з вимогами розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 15 постанови від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У роз'ясненнях, що містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано про недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрали законної сили.
За викладених обставин, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця у порядку ст. 447-453 ЦПК України суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів забезпечення скарги шляхом заборони державної виконавцю вчиняти дії в межах виконавчого провадження, крім випадків зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Враховуючи наведене, клопотання представника скаржника про забезпечення скарги задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на нормах процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 150, 209, 210, 353 ЦПК України,-
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про заборону державному виконавцю вчиняти дії відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 23 липня 2021 року.
Суддя Виниченко Л.М.