ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2021Справа № 910/8441/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Фізичної особи-підприємця Гури Світлани Олександрівни, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтскай», м. Київ
про стягнення 185 843,49 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Фізична особа-підприємець Гура Світлана Олександрівна (далі - ФОП Гура С.В./позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтскай» (далі - ТзОВ «Вайтскай»/відповідач) про стягнення 185 843,49 грн, у тому числі: 174 316,29 грн - основного боргу, 1 275,00 грн - 3% річних, 5 516,03 грн - пені та 4 736,17 грн - інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №09/11-2020 від 09.11.2020.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.05.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
09.11.2020 між Фізичною особою-підприємцем Гурою С.В. (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайтскай» (далі - замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №09/11-2020, відповідно до якого перевізник зобов'язався протягом усього строку дії договору за замовленнями замовника у встановлені строки приймати і доставляти довірений йому замовником вантаж автомобільним транспортом до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу замовника, а замовник зобов'язуються оплачувати належним чином надані перевізником послуги.
Згідно п. 1.2. договору надання послуг по цьому договору фіксується двостороннім актом виконаних робіт (послуг), який складається у примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами актів виконаних робіт (послуг) та сплачених замовником рахунків-фактур.
Вартість перевезення зазначається та погоджується сторонами безпосередньо у заявці до початку перевезення вантажів (п. 4.2. договору).
В п. 4.3. та п. 4.5. договору передбачено, що послуги вважаються виконаними належним чином, якщо вантаж доставлено у відповідності до умов, узгоджених сторонами у відповідній заявці. Після доставки вантажу у пункт призначення перевізник має право складати рахунок-фактуру на оплату послуг з перевезення.
Відповідно до п. 4.6. договору оплата за цим договором здійснюється замовником у безготівковій формі протягом 3-х банківських днів на підставі рахунка-фактури, переданого перевізником на електронну адресу замовника, що є належним повідомленням замовника про вартість наданих послуг і підлягає обов'язковій оплаті з наступним наданням замовникові оригіналу рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт (послуг) та реєстрації податкової накладної.
Згідно п. 5.3. договору, у разі порушення замовником строків оплати наданих послуг з перевезення, замовник зобов'язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого/неоплаченого платежу, за кожен день прострочення.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (п. 8.1. договору).
У період з 11.11.2020 по 28.11.2020 позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 414 021,16 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт № 227 від 11.11.2020, № 230 від 12.11.2020, № 229 від 12.11.2020, № 231 від 13.11.2020, № 232 від 14.11.2020, № 234 від 15.11.2020, № 236 від 16.11.2020, № 238 від 17.11.2020, № 239 від 18.11.2020, № 241 від 19.11.2020, № 250 від 27.11.2020, № 251 від 28.11.2020.
На виконання умов цього договору, позивачем були зареєстровані відповідні податкові накладні у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а також виставлені відповідачу на оплату рахунки.
Відповідач за надані послуги з перевезення вантажу розрахувався частково в сумі 239 704,87 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Вайтскай» утворилась заборгованість у розмірі 174 316,29 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 12.05.2021.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №09/11-2020 від 09.11.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ «Вайтскай» заборгованості у розмірі 174 316,29 грн, а також пені в сумі 5 516,03 грн, 3% річних у розмірі 1 275,00 грн та інфляційних втрат в сумі 4 736,17 грн, нарахованих на суму боргу за період з 01.02.2021 по 01.05.2021.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Крім того, статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що 09.11.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09/11-2020, відповідно до якого у період з 11.11.2020 по 28.11.2020 ФОП Гура С.В. надала ТзОВ «Вайтскай» послуги з перевезення вантажу на загальну суму 414 021,16 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 239 704,87 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 174 316,29 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 12.05.2021.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідно до п. 4.6. договору оплата за цим договором здійснюється замовником у безготівковій формі протягом 3-х банківських днів на підставі рахунка-фактури, переданого перевізником на електронну адресу замовника, що є належним повідомленням замовника про вартість наданих послуг і підлягає обов'язковій оплаті з наступним наданням замовникові оригіналу рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт (послуг) та реєстрації податкової накладної.
Судом вище також встановлено, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом не виконав, зокрема, оплату за надані послуги з перевезення вантажу у повному обсязі не здійснив.
Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайтскай» порушено умови договору про надання послуг та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гури С.О. про стягнення основного боргу в сумі 174 316,29 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 516,03 грн, 3% річних в сумі 1 275,00 грн та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за період з 01.02.2021 по 01.05.2021.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, згідно п. 5.3. договору, у разі порушення замовником строків оплати наданих послуг з перевезення, замовник зобов'язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого/неоплаченого платежу, за кожен день прострочення.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, та встановив, що позивачем допущено арифметичні помилки при їх розрахунку, проте, заявлені суми підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки їх розмір не перевищує суми, обчислені судом.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця Гури Світлани Олександрівни задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайтскай» (04119, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 11; ідентифікаційний код 42595916) на користь Фізичної особи-підприємця Гури Світлани Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 174 316 (сто сімдесят чотири тисячі триста шістнадцять) грн 29 коп. - основного боргу, 5 516 (п'ять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн 03 коп. - пені, 1 275 (одну тисячу двісті сімдесят п'ять) грн 00 коп. - 3% річних, 4 736 (чотири тисячі сімсот тридцять шість) грн 17 коп. - інфляційних втрат та 2 787 (дві тисячі сімсот вісімдесят сім) грн 66 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук