ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2021Справа № 910/2284/21
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко - Легких Г. П.,
за участю секретаря - Степов'юк С. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ О" (пл. Спортивна, буд. 1-А, м. Київ 1, 01001; ідентифікаційний код 23167814)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС ЕНЕРДЖИ" (вул. Мечникова, буд. 11, офіс 19, м. Київ 21, 01021; ідентифікаційний код 42394589)
Про стягнення 3 040 781,69 грн
За участі представників сторін:
Від позивача: Гунчак А.В., адвокат, довіреність б/н від 15.07.2021;
Від відповідача: Сорокін В.В., адвокат, ордер серії АІ № 1132755 від 15.07.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИ О" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС ЕНЕРДЖИ" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 3 040 781,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань по поверненню надмірно сплачених позивачем коштів за укладеним між сторонами договором постачання електричної енергії споживачу № 002/05-19 від 10.05.2019, який припинив свою дію з 01.12.2019. У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача 3 040 781,69 грн, з яких 2 796 576, 23 грн кошти передплати за договором, 139 932, 96 грн інфляційні втрати та 104 272, 50 грн 3 % річних. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
17.02.2021 Суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п'яти денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали та встановив спосіб, яким позивач має усунути недоліки.
01.03.2021 від позивача поштою надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали від 17.02.2021 про залишення позовної заяви без руху.
02.03.2021 Суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/2284/21, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 13.04.2021, про що постановив відповідну ухвалу.
13.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 13.04.2021 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого судового засідання та відкласти розгляд справи у підготовчому судовому засіданні до 25.05.2021.
В судовому засіданні 25.05.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.06.2021.
В судовому засіданні 26.06.2021 суд оголосив перерву у розгляді справи по суті до 15.07.2021.
05.07.2021 від позивача надійшли пояснення у справі.
В судове засідання 15.07.2021 учасники справи прибули та надали усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в обсязі вказаному в поданих ним поясненнях, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
10.05.2019 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір № 002/05-19 про постачання електричної енергії споживачу (далі за текстом - договір).
За умовами договору оплата рахунків за електричну енергію здійснюється на умовах переплати на підставі отриманого від постачальника рахунку в терміни:
- до 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду - 60 % від прогнозованої вартості заявленого обсягу постачання електричної енергії в розрахунковому місяці;
- до 5 числа розрахункового місяця - 20 % від прогнозованої вартості;
- до 15 числа розрахункового місця - 20 % від прогнозованої вартості.
В п. 13.6 договору сторони погодили, що якщо у разі розірвання договору за ініціативою постачальника або споживача та після здійснення остаточного розрахунку між сторонами на особовому рахунку споживача залишились кошти, сплачені у якості попередньої оплати або забезпечення виконання зобов'язань, ці кошти за заявою споживача перераховуються на його банківський рахунок.
05.11.2019 позивач уклав договір № 2-1-2019/441 про постачання електричної енергії споживачу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг», в якому сторони визначили, що договір дії з 01.12.2019.
08.11.2019 позивач направив відповідачу лист вих. № 1083 від 08.11.2019, в якому повідомив останнього про зміну постачальника та вказав, що останнім днем дії договору є 30.11.2019. вказаний лист відповідач отримав 11.11.2019, докази чого наявні в матеріалах справи.
За період дії договору позивач на умова передплати сплатив за поставлену йому електроенергію 36829350,91 грн, а відповідач здійснив постачання позивачу електричної енергії, згідно підписаних сторонами актів приймання - передачі електричної енергії, на загальну суму 33382774,68 грн. Різниця між попередньо оплаченою та фактично поставленою енергію складає 3446576, 23 грн.
У період з лютого 2020 року до січня 2021 року відповідач повернув позивачу 650 000, 00 грн передплати за договором.
Під час розгляду справи судом відповідач повернув позивачу ще 250 000, 00 грн, докази чого наявні в матеріалах справи, решту коштів, сплачених у якості переплати за договором, відповідач позивачу не повернув.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 2796576, 23 грн основної заборгованості, 139932, 96 грн грн інфляційних втрат за грудень 2019 року - грудень 2020 року та 104272, 50 грн за період прострочення з 15.11.2019 до 31.12.2020.
Під час розгляду справи по суті позивач подав пояснення, в яких зазначив, що з огляду на повернення відповідачем йому під час розгляду справи 250 000, 00 грн передплати за договором та невірне обрахування ним дати початку періоду прострочення відповідача, він підтримує позовні вимоги в такому обсязі: 2 546 576, 23 грн основного боргу, 139 932, 96 грн інфляційних втрат за грудень 2019 року - грудень 2020 року та 96 340, 66 грн 3 % річних за період прострочення з 14.12.2019 до 31.12.2020. Заяву про зменшення позовних вимог позивач не подавав, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві:
(1) відповідач у відповідності до п. 13.6 договору та п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, був зобов'язаний повернути надлишок переплати за договором протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника, проте грошові кошти повернуті не були, отже з боку відповідача має місце порушення грошового зобов'язання;
(2) свої зобов'язання по поверненню надлишку переплати за договором відповідач виконав лише частково, 2 546 576, 23 грн передплати залишилися не повернутими;
(3) оскільки з боку відповідача має місце порушення грошового зобов'язання є підстави для застосування до нього правових наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу (стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань).
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов'язку повернути переплату за договором.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи зобов'язаний відповідач повернути надлишок передплати за договором, у який строк та в якому розмірі;
- чи мало місце порушення строків повернення переплати за договором з боку відповідача.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 250 000, 00 грн підлягає закриттю, а інші заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами договору поставка електричної енергії здійснювалася на умовах переплати, за період дії договору позивачу загалом було поставлено електроенергії на суму 33 382 774, 68 грн, в той час як позивач вніс попередньої оплати за договором на загальну суму 36 829 350, 91 грн.
З 01.12.2019 договір укладений між сторонами був розірваний в односторонньому порядку з ініціативи позивача з огляду на зміну постачальника електроенергії.
У відповідності до приписів ст. 653 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3).
Частиною 2 ст. 570 ЦК України встановлено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Оскільки, сплачена позивачем сума не відповідає вимогам завдатку в розумінні параграфу 5 глави 49 ЦК України, така сума на переконання суду є авансом (попередньою оплатою), що за своєю правовою природою підлягає поверненню, якщо відповідна послуга не буде надана (товар не буде поставлений).
Відповідно до п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів, зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.
Фактична заміна постачальника відбулася з 01.12.2019, відповідно, відповідач був зобов'язаний повернути залишки переплати за договором у розмірі 3 446 576, 23 грн у строк до 13.12.2019 включно (10 робочих днів), проте відповідне зобов'язання відповідач не виконав.
Матеріалами справи підтверджено лише часткове повернення залишку коштів передплати в загальному розмірі 900 000, 00 грн, з яких 250 000, 00 грн були повернуті під час розгляду справи в суді. Доказів іншого матеріали справи не містять.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З аналізу приписів ст. 1212 ЦК України, вбачається, що норми зазначеної статті звужують застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, так як, отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Конструкція статті 1212 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Суд відзначає, що у разі припинення зобов'язань сторін за Договором, позивач має право розраховувати на стягнення з відповідача сплаченої йому передоплати (авансу) на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов'язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.
Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2 546 576, 23 грн (3 446 576, 23 - 900 000, 00 = 2 546 576, 23) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії настав, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 2 546 576, 23 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як суд зазначав вище, 250 000, 00 грн передплати за договором відповідач повернув позивачу під час розгляду справи в суді, тобто після відкриття провадження у справі.
Відповідно до положень п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
В даному випадку предмет спору в частині 250 000, 00 грн перестав існувати після відкриття провадження у справі, адже провадження у даній справі, як зазначалося судом вище, було відкрите 02.03.2021, а 250 000, 00 грн переплати за договором повернуто відповідачем в квітні - травні 2021 року, тобто вже після відкриття провадження у справі, відтак провадження у справі в частині стягнення 250 000, 00 грн підлягає закриттю.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню частково, відповідно до наведеного позивачем в поясненнях у справі (вих. № 645 від 02.07.2021, подані 05.07.2021) розрахунку, а не в позовній заяві. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, розрахованих позивачем в поясненнях у справі, судом встановлено, що ним правильно здійснено відповідний розрахунок.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, з огляду на порушення строків повернення передплати за договором 139 932, 96 грн інфляційних втрат за грудень 2019 року - грудень 2020 року та 96 340, 66 грн 3 % річних за період прострочення з 14.12.2019 до 31.12.2020.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог, наведених ним обґрунтувань та наданих позивачем доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, здійснену відповідачем під час розгляду справи часткову оплату його зобов'язання та фактичну відсутність заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 250 000, 00 грн основного боргу та часткове задоволення інших позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 546 576, 23 грн основного боргу, 139 932, 96 грн інфляційних втрат та 96 340, 66 грн 3 % річних.
Відповідно до ч. 4. ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких підстав, позивачу слід повернути сплачений судовий збір за позовні вимоги в частині яких провадження підлягає закриттю, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення йому сплаченого судового збору у відповідній частині, відповідний судовий збір не повертається судом.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в розмірі 41 742, 75 грн покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Закрити провадження у справі № 910/2284/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ О" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС ЕНЕРДЖИ" про стягнення 3 040 781,69 грн в частині стягнення 250 000, 00 грн основного боргу, у зв'язку з відсутністю спору між сторонами у відповідній частині.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ О" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС ЕНЕРДЖИ" в іншій частині задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС ЕНЕРДЖИ" (вул. Мечникова, буд. 11, офіс 19, м. Київ 21, 01021; ідентифікаційний код 42394589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ О" (пл. Спортивна, буд. 1-А, м. Київ 1, 01001; ідентифікаційний код 23167814) 2 546 576 (два мільйони п'ятсот сорок шість тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн 23 коп. основного боргу, 139 932 (сто тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн 96 коп. інфляційних втрат, 96 340 (дев'яносто шість тисяч триста сорок) грн 66 коп. 3 % річних та 41 742 (сорок одну тисячу сімсот сорок дві) грн 75 коп. судового збору.
4. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 7 931, 84 грн 3 % річних - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.07.2021.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких