ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2021Справа № 910/16556/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард"
про стягнення 1 815 800, 00 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача (дистанційно з використанням програми EasyCon): Тараненко М.О.;
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 815 800, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 06/11/19 від 06.11.2019 щодо поставки дизельного пального вартістю 1 815 800, 00 грн, яка попередньо сплачена позивачем відповідачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/16556/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.12.2020.
30.11.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що останній належним чином виконав умови договору поставки товару № 06/11/19 від 06.11.2019, зокрема поставив на адресу ТОВ «Вайріс Ойл» дизельне паливо, що підтверджується видатковими накладними № 11343 від 18.11.2019 та № 12205 від 18.11.2019, а тому вважає позовні вимоги безпідставним та необґрунтованими.
01.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник відповідача у підготовче засідання 02.12.2020 не з'явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474364999.
Судом у підготовчому засіданні постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 23.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
18.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, серед якого наявне клопотання про витребування документів.
Представник позивача у підготовче засідання 23.12.2020 не з'явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення підготовчого засідання від 02.12.2020.
Судом відкладено розгляд клопотання про призначення почеркознавчої експертизи до встановлення фактичних обставин справи.
Судом у підготовчому засіданні 23.12.2020 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 20.01.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
20.01.2021 підготовче засідання по справі № 910/16556/20 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.
20.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення.
21.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 призначено підготовче засідання по справі № 910/16556/20 на 17.02.2021.
29.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард", що обліковуються на будь-яких розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард", виявлених державним або приватним виконавцем, у межах суми 1 815 800, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" про вжиття заходів забезпечення позову.
Представник позивача у підготовчому засіданні 17.02.2021 підтримав клопотання про витребування доказів та заявив усне клопотання про витребування документів від слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ст. лейтенанта поліції Кощавки В.А.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 17.02.2021 заперечив проти задоволення клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.21 задоволено клопотання про витребування доказів, підготовче засідання відкладено на 10.03.2021.
Представник відповідача у підготовче засідання 10.03.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення підготовчого засідання від 17.02.2021.
Як встановлено судом, станом на час проведення підготовчого засідання 10.03.2021 до суду не надходили витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 документи чи повідомлення про неможливість подання таких доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 повторно витребувано від слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві Ведяпіної В. (02068, м. Київ, вул. О. Кошиця, 3-а) та слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ст. лейтенанта Кощавки В.А. (18001, Черкаська область м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 189) наступну інформацію: який процесуальний статус оригіналів документів, наданих ТОВ "Регіон Кард" слідчому СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві Валентині Ведяпіній супровідним листом вих.№ 24/07-02 від 24.07.2020 на вимогу № 3682/48 від 22.07.2020; чи залучені вони як докази у кримінальній справі, чи слідчий з них виготовив копії та повернув їх особі, у якої вилучив тощо?; чи може бути слідчими надано оригінал довіреності б/н від 01.11.2019 виданої ТОВ "Вайріс Ойл" на ім'я ОСОБА_1 ? Підготовче засідання відкладено на 29.03.2021.
23.03.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
16.03.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Національної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Дарницького управління поліції надійшов лист № 4338/125/48102-2021 від 10.03.2021, відповідно до змісту якого повідомлено, що слідчим відділом Дарницького УП ГУ НП здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100020003682 від 09.07.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, у якому було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Крім того, повідомлено, що у рамках здійснення кримінального провадження у порядку ст. 93 КПК України на адресу ТОВ "Регіон Кард" було надіслано вимоги про надання документів, які стосуються співпраці ТОВ "Регіон Кард" та ТОВ "Вайріс Ойл".
У листі № 4338/125/48102-2021 від 10.03.2021 вказано, що у відповідь на запити ТОВ "Регіон Кард" було надано оригінали документів, які стосувалися співпраці з ТОВ "Регіон Кард" та ТОВ "Вайріс Ойл". У ході досудового розслідування вказані документи не були тимчасово вилучені, не мали статусу речового доказу, тому до матеріалів кримінального провадження були долучені копії документів. В свою чергу оригінали зазначених документів були повернуті на вимогу директора ТОВ "Регіон Кард" (вих. № 14/01-01 від 14.01.2021) представнику за довіреністю, яким було написано розписку про отримання документів. У зв'язку з вищевикладеним, повідомлено, що надати оригінал довіреності б/н від 01.11.2019 виданої ТОВ "Вайріс Ойл" на ім'я ОСОБА_1 не представляється можливим.
У підготовчому засіданні 29.03.2021 представник позивача повідомив суд, що засобами поштового зв'язку було надіслано клопотання про витребування доказів.
Представник позивача у підготовчому засіданні 29.03.2021 заявив усне клопотання про витребування від відповідача оригіналу довіреності б/н від 01.11.2019 виданої ТОВ "Вайріс Ойл" на ім'я ОСОБА_1 .
Представник відповідача у підготовче засідання 29.03.2021 не з'явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 в порядку частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард" оригінал довіреності б/н від 01.11.2019 виданої ТОВ "Вайріс Ойл" на ім'я ОСОБА_1 , підготовче засідання відкладено на 12.04.2021.
07.04.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про участь позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції, однак, вказане клопотання не скріплене власним електронним цифровим підписом заявника, з огляду на що воно є таким, що не підписане уповноваженою особою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 клопотання б/н від 06.04.2021, яке надійшло на адресу суду електронною поштою, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" без розгляду.
Представники учасників справи у підготовче засідання 12.04.2021 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
У підготовчому засіданні 12.04.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.04.2021.
19.04.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про участь позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
20.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про участь позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.21 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" від 19.04.2021 та 20.04.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник відповідача у підготовче засідання 21.04.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 підготовче засідання відкладено на 28.04.2021 та повторно витребувано від слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ст. лейтенанта Кощавки В.А. інформацію та від Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард" оригінал довіреності б/н від 01.11.2019 виданої ТОВ "Вайріс Ойл" на ім'я ОСОБА_1 .
23.04.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії довіреності представника.
26.04.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання ухвали суду.
26.04.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про участь позивача у всіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
27.04.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло повідомлення про неможливість подання витребуваних документів.
27.04.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.21 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник відповідача у підготовче засідання 28.04.2021 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.21, яку занесено до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання та залишено без задоволення клопотання позивача про призначення експертизи, поданого до суду 18.12.2020, з огляду на ненадання відповідачем оригіналів документів, які необхідні для проведення почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16556/20 до судового розгляду по суті на 26.05.2021.
30.04.2021 засобами поштового зв'язку до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання ухвали.
У судовому засіданні 26.05.21 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, судом було досліджено докази, здійснено перехід до судових дебатів та виступ з промовою представника позивача у судових дебатах.
Представник відповідача у судове засідання 26.05.21 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105479955561.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/16556/20 до 09.06.2021.
Представник відповідача у судове засідання 09.06.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105479956606.
З урахуванням викладеного, неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 09.06.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України
06.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 06/11/19, відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупцю дизельне паливо, а покупець приймає і сплачує їх вартість.
Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у заявках та/або видаткових накладних, що складаються покупцем в електронному вигляді та надсилаються на електрону адресу постачальника на умовах даного договору.
Згідно п. 4.1.2. договору умови поставок кожної партії товару узгоджуються сторонами у відповідних заявках. Заявка на товар надсилається за 2 календарних дні до планової дати відпуску товару електронною поштою на адресу постачальника. Постачальник після отримання заявки погоджує її шляхом поставлення підпису уповноваженої особи та печатки підприємства на заявці та відправляє її покупцю.
В п. 5.3. договору встановлено, що за результатами поставки та приймання-передачі товару сторони підписують видаткові або товарно-транспортні накладні.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури постачальника протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури постачальника.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та діє до 31.12.2019 в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань (п. 11.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2019 відповідачем надано позивачу рахунок на оплату № 376 на суму 915 800, 00 грн.
06.11.2020 платіжними дорученнями № 2269, № 2270 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 915 800, 00 грн, з призначенням платежу "за дизельне паливо згідно рах. № 376 від 06.11.2019 у сумі 750 000, 00 грн., ПДВ - 20% - 150 000 грн"; "за дизельне паливо згідно рах. № 376 від 06.11.2019 у сумі 13 166, 67 грн., ПДВ - 20% - 2 633, 33 грн".
В подальшому, відповідачем 13.11.2019 було виставлено рахунок на оплату № 402 на суму 900 000, 00 грн.
13.11.2020 платіжним дорученням № 2281 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 900 000, 00 грн, з призначенням платежу "за дизельне паливо згідно рах. № 402 від 13.11.2019 у сумі 750 000, 00 грн., ПДВ - 20% - 150 000 грн".
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки №06/11/19 від 06.11.2019 не виконав, що стало підставою для звернення з претензією від 08.10.2020 про повернення сплачених коштів.
За твердженням позивача, відповідач відповіді на претензію не надав та кошти не повернув внаслідок чого позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 1 815 800, 00 грн, з підстав невиконання умов договору поставки.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:
- відповідачем було виставлено рахунки на оплату, які в подальшому були оплачені позивачем 06.11.2019 та 13.11.2019;
- відповідач поставив на адресу ТОВ «Вайріс Ойл» дизельне паливо, що підтверджується видатковими накладними № 11343 від 18.11.2019 та № 12205 від 18.11.2019;
- видаткові накладні з боку позивача були підписані представником позивача за довіреністю б/н від 01.11.2019 ОСОБА_1 ;
- відповідач зазначив, що оригінали первинних бухгалтерських документів складених на підтвердження господарських операцій між позивачем та відповідачем за договором поставки 06/11/19 від 06.11.2019, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву відсутні у відповідача, оскільки містяться у матеріалах кримінального провадження № 12020100020003682 від 09.07.2020;
- відповідач належним чином виконав умови договору поставки товару № 06/11/19 від 06.11.2019, зокрема поставив позивачу товар, а тому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Окрім того, відповідач долучив до відзиву копії видаткових накладних від 18.11.2019 № 11343, № 12205.
Позивач у відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав на те, що видаткові накладні від 18.11.2019 № 11343, 12205 підписані невідомою йому особою, оскільки відповідач не надав до матеріалів справи 910/16556/20 довіреності, яка б підтвердила повноваження ОСОБА_1 діяти від імені ТОВ «Вайріс Ойл», а посилання відповідача на те, що оригінали знаходяться в матеріалах кримінального провадження не унеможливлюють відповідача подати належним чином засвідчені копії.
Крім того, позивач вказав на те, що ОСОБА_1 є невідомою особою позивачу та директор позивача не уповноважував дану особу представляти інтереси товариства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №06/11/19 від 06.11.2019, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити товар - дизельне паливо, а позивач зобов'язався прийняти його та оплатити.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, пунктом 6.3. договору передбачено, що покупець зобов'язуєтеся оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури постачальника протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури постачальника.
Також в п. 5.3. договору сторони погодили, що за результатами поставки та приймання-передачі товару сторони підписують видаткові або товарно-транспортні накладні.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки позивачем здійснено оплату на рахунок відповідача в розмірі 1 815 800, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2281 від 13.11.2019, № 2270 від 06.11.2019 та № 2269 від 06.11.2019, що не заперечується відповідачем.
При цьому, позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору поставку товару так і не здійснив.
Водночас, на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором відповідачем надано суду копії видаткових накладних № 11343 від 18.11.2019 та № 12205 від 18.11.2019, які підписані зі сторони позивача ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.11.2019.
В матеріалах справи наявний лист № 24/07-02 від 24.07.2020 з якого вбачається, що останнім було надано слідчому СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві старшому лейтенанту поліції Валентині Ведяпіній оригінали наступних документів, а саме:
- довіреність б/н від 01 листопада 2019 видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайріс Ойл» на ім'я ОСОБА_1 ;
- видаткову накладну № 11343 від 18.11.2019 на поставку дизельного палива загальною вартістю 915 800, 00 грн;
- видаткову накладну № 12205 від 18.11.2019 на поставку дизельного палива загальною вартістю 900 000, 00 грн.
Судом ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та від 10.03.2020 витребувано від слідчих СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві Ведяпіної В. та Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ст. лейтенанта Кощавки В.А. наступну інформацію: який процесуальний статус оригіналів документів, наданих ТОВ "Регіон Кард" слідчому СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві Валентині Ведяпіній супровідним листом вих.№ 24/07-02 від 24.07.2020 на вимогу № 3682/48 від 22.07.2020; чи залучені вони як докази у кримінальній справі, чи слідчий з них виготовив копії та повернув їх особі, у якої вилучив тощо?; чи може бути слідчими надано оригінал довіреності б/н від 01.11.2019 виданої ТОВ "Вайріс Ойл" на ім'я ОСОБА_1 ?, витребувано від слідчих у СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві Ведяпіної В. та Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ст. лейтенанта Кощавки В.А. оригінал довіреності б/н від 01.11.2019 виданої ТОВ "Вайріс Ойл" на ім'я ОСОБА_1 для залучення до матеріалів господарської справи № 910/16556/20.
Головне управління Національної поліції у м. Києві Дарницького управління поліції листом від 10.03.2021 № 4338/125/48/02-2021 повідомило суд, що слідчим відділом здійснювалося досудове розслідування за № 12020100020003682 від 09.07.2020. У рамках здійснення досудового розслідування на адресу ТОВ «Регіон Кард» було надіслано вимогу про надання документів, проте документи не були тимчасово вилучені, тому до матеріалів кримінального провадження були долучені лише копії документів, а оригінали були повернуті на вимогу ТОВ «Регіон Кард» представнику за довіреністю, яким було написано розписку про отримання документів, у зв'язку з чим надати оригінал довіреності б/н від 01.11.2019 не вбачається за можливе.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 в порядку частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард" наступні документи: оригінал довіреності б/н від 01.11.2019 виданої ТОВ "Вайріс Ойл" на ім'я ОСОБА_1 , повідомлено відповідача, що відповідно до статті 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.
Конверт з ухвалою Господарського суду від 29.03.2021, який направлявся на адресу відповідача АДРЕСА_1 був повернутий на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Разом з тим, 27.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про неможливість подання витребуваних документів, в якому останній вказав, що не може подати документи, які витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва внаслідок відсутності такого документу у відповідача.
Крім того, відповідач вказав, що 18.02.2021 оригінали документів слідчим СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві старшим лейтенантом Ведяпіною В. були вручені ТОВ «Регіон Кард» ОСОБА_2 під розписку, проте 19.02.2021 отримані документи були викрадені разом з особистими речами ОСОБА_2 , про що останній повідомив правоохоронні органи.
Окрім того, у матеріалах справи № 910/16556/20 наявна копія розписки від 18.02.2021, з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав оригінали документів, а саме: довіреність б/н від 01 листопада 2019 видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайріс Ойл» на ім'я ОСОБА_1 ; видаткову накладну № 11343 від 18.11.2019 на поставку дизельного палива загальною вартістю 915 800, 00 грн; видаткову накладну № 12205 від 18.11.2019 на поставку дизельного палива загальною вартістю 900 000, 00 грн.
Суд зазначає, що під час розгляду справи № 910/16556/20 судом було здійснено ряд процесуальних дій для витребування оригіналу довіреності б/н від 01.11.2019 виданої на ім'я ОСОБА_1 для проведення експертизи та встановлення фактичних обставин справи, проте відповідачем не було надано суду оригіналів вище указаних видаткових накладних та довіреності на ім'я ОСОБА_1 про отримання товару, а тому суд при розгляді даної справи, з урахуванням доказів, які подані сторонами приходить до висновку, що позивачем надано більш вірогідні докази на противагу доводам відповідача.
Суд критично оцінює копії видаткових накладних № 11343 від 18.11.2019, № 12205 від 18.11.2019 на поставку дизельного палива, які додані до відзиву, як доказ виконання відповідачем умов договору № 06/11/19 від 06.11.2019 щодо поставки товару, оскільки останнім не було надано оригіналів документів для огляду, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Частинами 2 та 4 статті 91 ГПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавство.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, господарський суд дійшов висновку, що докази позивача переважили доводи відповідача.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 викладено правовий висновок щодо стандарту доказування враховуючи, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Верховний Суд неодноразово відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Кард" (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Нільсена Архітектора, буд. 60; ідентифікаційний код 41859055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайріс Ойл" (18018, м. Черкаси, вул. Громова, буд. 167; ідентифікаційний код 14214124) грошові кошти у розмірі 1 815 800 (один мільйон вісімсот п'ятнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп, а також судовий збір у розмірі 27 237 (двадцять сім тисяч двісті тридцять сім) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.07.2021.
Суддя М.Є.Літвінова