вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" червня 2021 р. Справа№ 910/12969/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 24.06.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 (повний текст підписано 11.11.2020)
у справі №910/12969/20 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Приватного підприємства "Айснет"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної податкової служби в місті Києві
про припинення податкової застави
В судовому засіданні 24.06.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року Приватне підприємство "Айснет" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної податкової служби в місті Києві
про припинення податкової застави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 № 910/16465/19 за позивачем визнано право власності на вищенаведені автомобілі, які перебувають в податковій заставі на підставі акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17. За таких обставин, у зв'язку із визнанням за позивачем права власності на вказані автомобілі, підстави для звернення стягнення на них як на предмет застави відпали, з огляду на що позивач просить суд припинити податкову заставу автомобіля марки ЗАЗ, Lanos Pick-Up, 2015 року, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля марки ЗАЗ, Lanos Pick-Up, 2015 року, номер кузову (шасі) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/12969/20 позов задоволено.
Припинено податкову заставу автомобіля марки ЗАЗ, Lanos Pick-Up, 2015 року, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17;
Припинено податкову заставу автомобіля марки ЗАЗ, Lanos Pick-Up, 2015 року, номер кузову (шасі) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на користь Приватного підприємства "Айснет" витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204,00 грн.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що за позивачем визнано право власності на спірні автомобілі згідно рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 № 910/16465/19, тому підстави для звернення на автомобілі стягнення як на предмет податкової застави відпали, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа 22.12.2020 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права.
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки не з'ясовано всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази, а тому наведені порушення призвели до необ'єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.
Апелянт вважає, що автомобілі згідно акту опису перебувають в податковій заставі, крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2019 у справі № 826/11198/17 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Головне управління ДПС у м. Києві) до ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують платника податків ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" податкового боргу в сумі 11 217 358,38 грн. адміністративний позов задоволено, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у цій же справі від 05.06.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" залишено без задоволення, а рішення першої інстанції залишено без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 апеляційну скаргу третьої особи передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 залишено апеляційну скаргу без руху.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для вирішення заяви скаржника про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/12969/20, з підстави, вказаної в заяві, слід запропонувати апелянту надати відповідні докази або вказати інші підстави для поновлення строку.
Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
12.02.2021 від представника третьої особи надійшла заява про поновлення строку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 25.03.2021.
24.03.2021 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги, призначеної на 25.03.2021 за відсутності позивача та його представника.
25.03.2021 розгляд справи №910/12969/20 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. на лікарняному.
Після виходу судді Михальської Ю.Б. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 призначено до розгляду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/12969/20 на 20.05.2021
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 відкладено розгляд справи на 24.06.2021.
Явка представників сторін
Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.06.2021 апеляційну скаргу просив задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.06.2021 апеляційну скаргу просив відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 24.06.2021 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Представник відповідача був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Приватне підприємство "Айснет" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про припинення податкової застави, відповідно до якої просило суд:
- припинити податкову заставу автомобіля марки ЗАЗ, Lanos Pick-Up, 2015 року, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17;
- припинити податкову заставу автомобіля марки ЗАЗ, Lanos Pick-Up, 2015 року, номер кузову (шасі) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17;
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/16465/19 за Приватним підприємством "Айснет" визнано право власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 003275 від 22.03.2016 року, а саме: автомобіль марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, рік випуску 2015, номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , колір білий; на предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 003276 від 22.03.2016 року, а саме: автомобіль марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, рік випуску 2015, номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір білий.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, за інформацією з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна вказані автомобілі перебувають в податковій заставі на підставі акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17, складеного Головним управлінням Державної податкової служби в місті Києві.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
За змістом п. 14.1.155 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань (п. 89.1 Податкового кодексу України).
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 Податкового кодексу України).
Припинення податкової застави врегульовано статтею 93 Податкового кодексу України, згідно з якою:
- майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (п. 93.1);
- підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (п. 93.2);
- порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 93.3);
- у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу (п. 93.4).
Отже, з викладених вище правових норм слідує, що податкова застава виникає у випадку несплати особою податків грошового зобов'язання та пені, поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, і припиняється у випадках, визначених п. 93.1 Податкового кодексу України.
У спірному випадку власником майна, яке перебуває у податковій заставі (спірного автомобіля), є особа, відмінна від особи, яка не виконала зобов'язання щодо сплати податків, і перебування вказаного майна у податковій заставі фактично перешкоджає його власнику володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
При цьому позивач як власник майна позбавлений права вимагати виключення спірного майна з податкової застави у позасудовому порядку, оскільки Податковим кодексом України така підстава для виключення майна з податкової застави не передбачена.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частини 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України встановлюють, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та те, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За умовами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення податкової застави, зокрема на підставі статті 391 ЦК України, а відтак, цей спір походить з відносин, пов'язаних з правом власності суб'єкта господарювання.
У розумінні приписів статті 391 ЦК України право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.
Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.
За викладених обставин обраний позивачем спосіб захисту є належним та власник майна має право вимагати усунення перешкод права розпорядження своїм майном.
Враховуючи визнання за позивачем права власності на спірні автомобілі згідно рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 № 910/16465/19, підстави для звернення на автомобіль стягнення як на предмет податкової застави відпали.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Щодо посилань скаржника на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 у справі №826/11198/17, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, яким позов Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова копанія "Еталон" про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків податкового боргу в сумі 11 217 358,38 грн. задоволено та стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова копанія "Еталон" податковий борг в сумі 11 217 358,38 грн., колегія суддів зазначає, що вказане рішення не має доказового значення для даної справи, оскільки вказаним рішенням суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова копанія "Еталон" податковий борг, в той час, як спірні автомобілі не були предметом розгляду у даній адміністративній справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/16465/19 за Приватним підприємством "Айснет" визнано право власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 003275 від 22.03.2016 року, а саме: автомобіль марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, рік випуску 2015, номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , колір білий; на предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 003276 від 22.03.2016 року, а саме: автомобіль марки ЗАЗ, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, рік випуску 2015, номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір білий.
Доводи третьої особи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди третьої особи з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи третьої особи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів третьої особи (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі № 910/12969/20.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі № 910/12969/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі № 910/12969/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/12969/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 22.07.2021.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко