20 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1858/19 пров. № А/857/11887/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Кухтея Р.В., Судової-Хомюк Н.М.
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року ухвалене суддею Луцович М.М. о 15 год. 30 хв. у місті Ужгороді у справі № 260/1858/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 002067-ТД-ФС-122 від 26.09.2019 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскарженою постановою до позивача застосовано штраф у сумі 125190 грн. за допущення до роботи працівника без укладення трудового договору.
Позивач вважає, що такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки перевірка дотримання позивачем законодавства про працю та зайнятість населення проведена у його відсутності, внаслідок чого позивач не мав можливості подати документи, які підтверджують факт роботи працівника, на підставі укладеного трудового договору.
Позивач звертає увагу на ту обставину, що цей факт підтверджується наказом про прийняття на роботу від 01.08.2019 року, записом у трудовій книжці працівника, цивільно-правовим договором від 01.08.2019 року, відомостями про нарахування заробітної плати.
З цих підстав позивач вважає, що відповідач безпідставно притягнув позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року адміністративний позов задоволений.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 002067-ТД-ФС-122 від 26.09.2019 року.
Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судовий збір в сумі 1921 грн.
Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи і порушив норми матеріального права.
Таку позицію обґрунтовує тим, що на момент проведення перевірки у позивача був відсутній трудовий договір з працівником ОСОБА_2 , а документи, які надав позивач, не свідчать про роботу ОСОБА_2 у якості бармена за трудовим договором.
З цих підстав, відповідач вважає, що діяв виключно в спосіб та порядку, які визначенні чинним законодавством.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 14.08.2019 року Головне управлінням ДФС у Закарпатській області провело фактична перевірку у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_1 .
За результати фактичної перевірка 23.08.2019 року Головне управлінням ДФС у Закарпатській області склало акт (довідку) № 002067.
У акті перевірки Головне управлінням ДФС у Закарпатській області зафіксувало, що у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на робочому місці було виявлено гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який надавав послуги бармена без оформлення трудового договору.
Листом Управління Держпраці у Закарпатській області від 12.09.2019 року № 07-02/3490 повідомлено позивача про отримання акта (довідки) фактичної перевірки Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23.08.2019 року № 002067 та про те, що розгляд справи відбудеться 26.09.2019 року. Цей лист отриманий позивачем 25.09.2019 року.
26.09.2019 року відповідачем прийняв постанову № 002067-ТД-ФС-122, на підставі якої наклав на позивача штраф у розмірі 125190,00 грн. за порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними та допустимими доказами факт праці гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якості бармена за трудовим договором.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.
Відповідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Суд першої інстанції встановив те, що згідно з наказом (розпорядження) № 6 від 01.08.2019 року позивач прийняв на роботу з 01.08.2019 року ОСОБА_2 на посаду бармена зі строком випробування 2 місяці. В трудовій книжці позивач вніс про це відповідний запис.
Згідно з відомостями про нарахування та виплату заробітної плати за серпень 2019 року позивач нарахував ОСОБА_2 заробітну плату в сумі 4173,00 грн. на виплатив таку (з відрахуванням податків та зборів) в сумі - 3359,26 грн..
Також, позивач надіслав до податкової служби Звіт форми № Д-4 про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказане дає підстави стверджувати, що між позивачем та ОСОБА_2 укладений трудовий договір, незважаючи на те, що він не оформлений у письмовому вигляді.
Наявність цивільно-правового договору між позивачем та ОСОБА_2 для встановлення обставин цієї справи значення не має, оскільки відповідальність за порушення законодавства про працю настає у випадку неукладення трудового договору, а апеляційним суд встановив його укладення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що укладення цивільно-правового договору з працівником під час його роботи за трудовим договором не є допуском працівника до роботи без укладення трудового договору, а може бути іншим порушенням законодавства про працю, оцінку якому, під час перевірки позивача, відповідач не давав.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 260/1858/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Р. В. Кухтей
Н. М. Судова-Хомюк
Повний текст постанови складений 23.07.2021 року