ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 липня 2021 року м. Київ № 640/27477/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні), адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач 2), в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом виплати з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
2. Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо внесення до довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для обчислення з 1 січня 2018 року пенсії розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
3. Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат скласти оновлену довідку на заміну первинної довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти та подати її встановленим порядком до пенсійного органу.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві:
провести перерахунок та виплату пенсії із врахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) з 05 березня 2019 року у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з одночасним нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року на підставі оновленої довідки військкомату на заміну первинної довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року на підставі оновленої довідки військкомату на заміну первинної довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи з основного розміру пенсії 89 процентів грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за виконання особливо важливих завдань - 90%, надбавка за роботу з таємними документами - 15%, премія - 90%), здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат з виплатою компенсації втрати частини доходів виключаючи поетапність виплат перерахованої пенсії.
Позовні вимоги до відповідача 1 обґрунтовані тим, що 29.01.2020 року набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, у зв'язку з чим у позивача виникло право на перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу за військовим званням, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Водночас, позивач вважає, що внаслідок визнання протиправними і нечинними відповідних пунктів постанови №103 ГУ ПФУ в м. Києві відповідач 2 повинен був здійснити виплату недонарахованих сум пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням 100% суми підвищення, а не 50% або 75%. Крім того, на думку позивача відповідачем 2 повинен здійснити перерахунок розміру пенсії на підставі оновленої довідки КМВК з урахуванням усіх додаткових видів грошового забезпечення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 1 через канцелярію суду 01.12.2020 року подано відзив на адміністративний позов в якому зазначено, що він діяв правомірно, в порядку, у спосіб та у межах визначених законодавством України, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано довідку до Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві, про грошове забезпечення для перерахунку пенсії від 19.03.2018 року з дотриманням вимог законодавства відповідно до отриманого списку осіб ГУ ПФУ в м. Києві, станом на 2018 рік та з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент виникнення права на такий перерахунок. На думку відповідача 1, позивач звернувся до суду не у зв'язку зі звуженням своїх прав, а бажаючи збільшити розмір раніше призначеної пенсії.
08.12.2020 року позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив відповідача 1, згідно з якою наполягає на тому, що з вини відповідача 1 пенсія перерахована та виплачується у неналежному розмірі.
18.12.2020 року через канцелярію суду відповідачем 2 подано відзив, згідно якого, відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки при проведенні перерахунку пенсії позивача діяв правомірно, у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 08.03.2013 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсійна справа 2601020380.
Відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.12.2017 року, який міститься в матеріалах справи основний розмір, який використовувався ГУ ПФУ в м. Києві для розрахунку пенсії позивача, складав 89% грошового забезпечення (вислуга років 33) та складалось з таких сум: посадовий оклад - 1540,00 грн., оклад за військове звання - 135,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 40% - 670,00 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі: робота з таємними виробами, носіями, документами 15%, надбавка за особливо важливі завдання 90%, премія 90% скаладє 4723, 50 грн.
Водночас, після проведення перерахунку пенсії позивача з 01.03.2018 року, основний розмір, який використовувався ГУ ПФУ в м. Києві для її розрахунку, склав також 89% грошового забезпечення (вислуга років 33) та складалось з таких сум: посадовий оклад - 8030,00 грн., оклад за військове звання - 1480,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% - 4755,00 грн, премія 0%. Згідно постанови КМУ 103 від 21.02.2018 року підвищення складає 6805, 38 грн. З них виплачується: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення: 3402, 69 грн.; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 5104, 04 грн.; з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення: 6805, 38 грн.
У 2018 році позивачу стало відомо, що органами Пенсійного фонду України його пенсія перерахована, та з 01.01.2018 року обчислена на підставі довідки складеною Київським міським військовим комісаріатом № ФА 151641 від 19.03.2018 року, копія якої міститься в матеріалах справи, з наступних складових: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років.
Вказана довідка була складена та направлена відповідачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У 2020 році позивачу стало відомо, що 29.01.2020 року Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду було змінено рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 року у справі № 826/6453/18 та визнано протиправним і скасовано пункт 6 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби , та деяким іншим категоріям осіб».
Не погоджуючись з розрахунком своєї пенсії, перерахованої у 2018 році, та вважаючи, що перерахована пенсія виплачується в неналежному розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, суд зазначає наступне.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 року, пунктом 4 якої було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, пунктами 1,2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 року пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови №704.
На виконання вказаної постанови КМУ № 103, відповідачем 1 підготовлено на направлено до ГУ ПФУ в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсі позивача на підставі якої ГУ ПФУ в м. Києві був здійснений перерахунок із таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Суд зазначає, що в компетенцію Уряду входить прийняття, зміна чи припинення дії Порядку № 45.
Проте, зміни внесені постановою №103, зокрема до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05.03.2019 року - дня набрання законної сили рішення у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
Водночас алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема ГУ ПФУ та відповідач у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 не змінився.
29.01.2020 року Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду було змінено рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 року у справі №826/6453/18 та визнано протиправним і скасовано пункт 6 постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким було передбачено зокрема наступне:
У постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст. 2374; 2018 р., №4, ст. 165):1) пункт 4 викласти в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Таким чином, на думку позивача, у зв'язку із дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли правові підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, та у відповідності з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 в редакції станом на 01.01.2018 року, яким було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу, у примітці 1 Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 до Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Водночас, 24.02.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі також - Постанова КМУ № 103), якою пункт 4 Постанови КМУ № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Як убачається із касаційної скарги, її доводи зводяться до того, що спеціальним нормативним актом, а саме Постановою КМУ № 704 визначено не мінімальну заробітну плату розрахунковою величиною, а прожитковий мінімум для визначення посадового окладу у спосіб множення на відповідний тарифний коефіцієнт, проте Примітками гарантовано, що мінімальна величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб для встановлення посадового окладу та окладу за військовим званням не може бути меншою 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Отже, спірним у даному випадку є питання застосування положень пункту 4 в співвідношенні до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 Постанови КМУ № 704, а саме визначення розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням.
Дійсно, після внесення Постановою КМУ № 103 змін до пункту 4 Постанови КМУ №704, зміст приміток Додатків 1 та 14 до останньої не було приведено у відповідність із нормою пункту 4 цієї Постанови.
Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».
При цьому, вказані недоліки були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038, яка застосовується з 01 жовтня 2020 року.
Так, примітки до додатка 1 викладено в такій редакції:
« 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
2. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами.
Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів.».
Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції:
«1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
2. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями "генерал-полковник", які присвоєні до 1 жовтня 2020 р., зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством.
3. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями "старший прапорщик", "старший мічман", "прапорщик", "мічман", "старшина", "головний корабельний старшина", які присвоєні до 1 жовтня 2020 р., зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством.».
Поряд із цим Суд зазначає, що примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 були затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі також - Правила № 870), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
За змістом пункту 20 вказаних Правил, у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акту, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Положеннями пункту 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Тобто, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.
Крім того, пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 року у справах №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, №240/11952/19.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови КМУ № 704, у редакції до внесення змін Постановою КМУ № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд не вбачає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Крім цього, суд звертає увагу учасників справи на те, що під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103 перевагу належить віддати положенням Закону, як акту права вищої юридичної сили з урахуванням статті 8 Конституції України. Враховуючи наступне, норма пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, тому відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що станом на 29.01.2020 року відбулись зміни розміру грошового забезпечення як обов'язкової передумови для виникнення у відповідача обов'язку зі складення довідки про розмір грошового забезпечення військовослужбовця для перерахунку пенсії.
Оскільки на час розгляду справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази здійснення зміни - збільшення з 29.01.2020 року посадових окладів або інших складових грошового забезпечення позивача у зв'язку з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, тому у задоволенні позову в частині позовних вимог позивача до Київського міського військового комісаріату належить відмовити.
Разом з тим суд відмовляє у вимозі позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року на підставі оновленої довідки військкомату на заміну первинної довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, як похідною.
Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в частині виплати 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, суд зазначає наступне.
Суд наголошує, що згідно частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ, 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Пунктом 1 Постанови №103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі також - Постанова №704.
Відповідно до пункту 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 року - 50 відсотків; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 відсотків; з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Судом встановлено, що відповідач у 2018 році здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року, у 2018 році виплачувалось 50%, а у 2019 році виплачувалось 75% суми підвищення пенсії.
Пункти 1 та 2 Постанови №103 були оскаржені до суду та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Отже, з 05.03.2019 року пенсія позивачу підлягала виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Враховуючи викладене, відповідач, виплачуючи з 05.03.2019 року перераховану пенсію позивача у розмірі 75% суми підвищення діяв, протиправно.
Вищевказана правова позиція підтверджена рішенням Верховного Суду від 06.08.2019 року у зразковій справі №160/3586/19.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу протягом 2018 року 50% сум підвищення пенсії та 75% сум підвищення пенсії до 05 березня 2019 року є правомірними, а виплата 75% суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року є протиправною, у зв'язку із визнанням протиправним та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.
Однак, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України 14.08.2019 року прийнято постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04.09.2019 року, згідно якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.
Зазначена постанова набрала законної сили 04.09.2019 року та є чинною, тобто, обмеження у виплаті 100 відсотків перерахованої пенсії, встановлені Кабінетом Міністрів України, були відсутні з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року включно.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно частини четвертої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05.03.2019 року по 03.09.2019 включно, 75% відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, є протиправними, та як наслідок наявність підстав для зобов'язання Головне управління перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 по 03.09.2019 року включно.
Стосовно позовної вимоги зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року на підставі оновленої довідки військкомату на заміну первинної довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи з основного розміру пенсії 89 процентів грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за виконання особливо важливих завдань - 90%, надбавка за роботу з таємними документами - 15%, премія - 90%), здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат з виплатою компенсації втрати частини доходів виключаючи поетапність виплат перерахованої пенсії, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України 13.02.2008 року прийнято постанову №45, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також - Порядок №45).
Згідно з пунктами 1-3 Порядку №45, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі по тексту - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі по тексту - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами. У разі ліквідації таких органів, установ, організацій чи підприємств довідки видаються правонаступниками, а у разі їх відсутності або перейменування (відсутності) посад - у порядку, встановленому Мінсоцполітики. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45 визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Так, стаття 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
Поряд з тим, такий перерахунок провадиться головними управліннями Пенсійного фонду України у разі прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України на підставі надання вказаними органами довідок про розмір грошового забезпечення кожної особи.
Отже, перерахунок пенсій у визначеному порядку здійснюється на момент виникнення такого права виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення. В той же час, без отримання належної довідки, виданої відповідним органом, у ГУ ПФУ в м. Києві відсутні підстави та повноваження для проведення перерахунку пенсії.
При цьому, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться перерахунок розміру пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому покладення обов'язку на ГУ ПФУ в м. Києві діяти не у відповідності до Порядку №45, зокрема, після звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, самостійно звернутися до уповноваженого органу з вимогами надати дані для розрахунку нового розміру пенсії, означало б спонукання до виходу за межі своїх повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі №669/961/16-а (адміністративне провадження №К/9901/24556/18, №К/9901/24559/18), у справі №806/2121/16 (адміністративне провадження №К/9901/20572/18, К/9901/20574/18), у справі №669/961/16-а (адміністративне провадження №К/9901/24559/18, №К/9901/24556/18).
Згідно матеріалів справи, розрахунок пенсії позивача станом на 01.03.2018 року не містить будь-яких інших складових - додаткових видів грошового забезпечення, премій і надбавок за відповідною або аналогічною посадою, що свідчить про їх відсутність у вказаній довідці.
Одночасно, відповідно до правового висновку, який міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі №686/15906/16-а, від 27.02.2019 року у справі №753/23503/16 (адміністративне провадження №К/9901/20057/18), підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Проте, суду не надано доказів отримання позивачем відповідної довідки з зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, які позивач вважає за необхідне використати ГУ ПФУ в м. Києві для перерахунку пенсії, та, відповідно, подачі її до ГУ ПФУ в м. Києві.
Так само, позивач у межах даної справи наразі не оскаржує дії уповноваженого органу щодо складання та направлення ГУ ПФУ в м. Києві на підставі вимог Порядку №45 довідки з визначеними у ній відповідними видами додаткового грошового забезпечення.
За таких обставин, враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, суд в межах існуючих правовідносин не встановлює належних правових підстав для включення до розрахунку пенсії позивача будь-яких інших складових, тобто без відповідної довідки у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача з урахуванням відповідних додаткових видів грошового забезпечення.
В свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статтею 14, частиною п'ятою статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини третьої статті 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
За вказаних обставин та наведеного правового регулювання, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо виплати позивачу у період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) лише 75% суми підвищення пенсії, зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу у розмірі 100% перерахованої пенсії з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно).
Відповідно до частини другої статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Що стосується висловленої позивачем вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, то дійсно відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення у справі.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
Враховуючи, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач 2 може ухилятися від виконання рішення суду, суд, приймаючи до уваги обставини даної справи, вважає, що підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні. Тобто, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу пункту частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 у період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) лише 75% суми підвищення пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року включно, з врахуванням виплачених сум.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач - 1: Київський міський військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07774420, адреса: 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19);
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Повне рішення складено 23.07.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна