ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 липня 2021 року м. Київ № 640/22873/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2020 №248931-5405-1013.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 09.06.2020 позивач отримав від ГУ ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення від 30.04.2020 №248931-5405-1013 про визначення до сплати суми земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 159 624,68 грн. Із правомірністю дій контролюючого органу по нарахуванню вказаної суми земельного податку та відповідно із самим податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується. Оскільки контролюючий орган не врахував тієї обставини, що ФОП ОСОБА_1 має статус платник єдиного податку з групи (зі ставкою податку 5%), а тому в силу норми п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України звільняється від нарахування та сплати земельного податку за землі, що використовуються ним у власній господарській діяльності. Як пояснив позивач, 11.07.2019 за ним та ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:03:007:0013, що розташована на території Києво-Святошинського району Святопетрівської сільської ради, для цілей будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки проведена 12.07.2019. Дана земельна ділянка використовується ними як співвласниками у рівних частках та фізичними особами-підприємцями у власній господарській діяльності як фізичними особами-підприємцями (а саме для здійснення оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення, неспеціалізованої оптової торгівлі).
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Патратій О.В. відкрито провадження у справі №640/22873/20 за вказаним позовом та саму справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі представник ГУ ДПС у Київській області подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, де останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення проти позову суб'єкт владних повноважень мотивував тим, що Головне управління правомірно нарахувало позивачу до сплати спірну суму земельного податку. А саме, контролюючим органом встановлено, що за змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер №НВ-3215757952019 від 04.07.2019) земельна ділянка площею 1,8269 га з кадастровим номером 3222485800:03:007:0013, з цільовими використанням - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, та яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, - перебуває у спільній сумісній власності громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дата державної реєстрації земельної ділянки - 21.09.2015. Згідно з рішенням Святопетрівської сільської ради від 25.06.2019 №1931 «Про встановлення місцевих податків та зборів на 2020 рік», ставка податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.10 становить 3%. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03:007:0013 за даними Головного управління Держгеокадастру у Київській області складає 5 320 821,59 грн. Враховуючи наведене та те, що відповідно до облікових даних ФОП ОСОБА_1 місце провадження господарської діяльності останнього значиться адреса: Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки, а заяву про зміну місця господарської діяльності позивачем не подавалась, то контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для здійснення нарахувань земельного податку.
В подальшому, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, у провадженні якого перебувала справа №640/22873/20 матеріали даної справи передано на повторний автоматичний розподіл між суддями. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цю справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Скочок Т.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 матеріали справи №640/22873/20 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О., розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, цією ухвалою суд витребував від сторін додаткові документи та водночас запропонував їм подати до суду відповідь на відзив та відповідно заперечення.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив, де зокрема, був наведений розрахунок спірної суми земельного податку за 2020 рік: « 5 320 821,59 грн. * 3% = 159 624,68 грн.».
У свою чергу позивач подав до суду відповіді на відзиви, де звернув увагу суду на те, що податкове зобов'язання по земельному податку за 2020 рік мало бути нараховане контролюючим органом в рівних частинах кожному із співвласників земельної ділянки. Також позивач повідомив суд, що описана вище земельна ділянка є додатковим місцем проведення господарської діяльності, що підтверджується поданими разом з позовом документами (копіями банківських виписок, договорів поставки, укладених між ФОП ОСОБА_1 (як постачальником) і третіми особами-покупцями товарно-матеріальних цінностей, копією підписаного ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 акта використання земельної ділянки, датованого 16.07.2019).
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
30.04.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області, керуючись нормам пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54та п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за №248931-4505-1013, яким визначило ОСОБА_1 до сплати податкове зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» (код 18010700) за 2020 рік у розмірі 159 624,68 грн.
Як вбачається з наведеного в тексті відзиву розрахунку грошового забезпечення, оспорювана сума податку обчислена контролюючим органом наступним чином: 5 320 821,59 грн. * 3% = 159 624,68 грн., де: 5 320 821,59 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03:007:0013, відомості про розмір якої містяться в листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вих. №2496/214-20 від 18.03.2020; 3% - ставка земельного податку, встановлена рішенням рішенням Святопетрівської сільської ради від 25.06.2019 №1931 «Про встановлення місцевих податків та зборів на 2020 рік» для земель з цільовим призначенням 03.01.
У свою чергу відповідно до змісту поданих сторонами Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-3215757952019 від 04.07.2019) та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 173889749 від 16.07.2019), земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:03:007:0013 площею 1, 8269 га, з цільовим призначенням - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), категорія земель - землі житлової та громадської забудови (вид використання - під розташування офісно-складських приміщень), яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, на території Святопетрівської сільської ради (с. Святопетрівське), - зареєстрована на праві приватної власності без поділу часток (спільна сумісна власність) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
При цьому, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має статус фізичної особи-підприємця з 03.04.2008 та зареєстрований платником єдиного податку 3-ої групи зі сплатою єдиного податку за ставкою 5%, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Реєстру платників єдиного податку.
Як стверджував позивач в тексті свого позову, вказана земельна ділянка у 2020 році використовувалась ним та ОСОБА_2 для ведення власної підприємницької діяльності як то: здійснення оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення, неспеціалізованої оптової торгівлі, про що між підприємцями складений акт від 16.07.2019.
Не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення від 30.04.2020 №248931-5405-1013 ОСОБА_1 оскаржив його в досудовому порядку, шляхом подання скарги до Державної податкової служби України. Однак своїм рішення від 01.09.2020 за №26702/6/99-00-06-02-04-06 про результати розгляду скарги ДПС України відмовила у задоволенні скарги підприємця та залишила оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
У пп.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) закріплено, що земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
У свою чергу п. «а» ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України0 суб'єктами права приватної власності на землю є громадяни та юридичні особи.
Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність) (ч. 1 ст. 86 ЗК України).
Суб'єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади (ч. 2 ст. 86 ЗК України).
Статтею 89 ЗК України визначено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно з ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (ч. 3 ст. 369 ЦК України).
За змістом ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 286.6 ст. 286 ПК України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
Аналіз наведених вище норм Кодексів дає суду підстави для висновку, що фізичним особам - співвласникам земельної ділянки, яка перебуває у їх спільній сумісній власності, контролюючий орган вправі нарахувати земельний податок кожній з таких осіб, але:
- у рівних частинах - якщо земельна ділянка не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначених за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
- пропорційно належній частці кожної особи - якщо земельна ділянка поділена в натурі.
Поряд з цим, у силу норм пп. 4 п. 291.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Як було встановлено судом з наданих сторонами документів до матеріалів справи, позивач є одним з двох співвласників земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03:007:0013 площею 1, 8269 га, розташованої на території Святопетрівської сільської ради (Київська обл.), та нормативно грошова оцінка якої становить 5 320 821,59 грн. Проаналізувавши доведений до відома відповідачем розрахунок визначеної ОСОБА_1 до сплати за 2020 рік суми земельного податку (159 624,68 грн.) за таку земельну ділянку суд встановив, що контролюючий орган всупереч вимог чинного законодавства нарахував позивачу земельний податок не за 1/2 площі такої земельної ділянки, а за всю її площу.
З огляду наведене та виходячи з обсягу встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про правомірність здійснених нарахувань контролюючим органом лише в частині суми 79 812,34 грн. (що відповідно становить половину суми податку 159 624,68 грн., обчислену за всю площу земельної ділянки), та як наслідок про протиправність податкового повідомлення-рішення від 30.04.2020 №248931-5405-1013 в частині.
Що стосується посилань позивача на те, що він, як платник єдиного податку 3-ої групи упродовж 2020 року користується пільгами по сплаті земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:03:007:0013, то суд дійшов висновку про документальну необгрунтованість цих доводів. Оскільки позивач (в т.ч. на вимогу ухвали суду від 05.04.2021) не подав до суду належних і достатніх доказів, що містять інформацію про використання позивачем в дійсності земельної ділянки у своїй господарській діяльності. Таким чином, суд погоджується з позицією контролюючого органу про те, що позивач є платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:03:007:0013 у частині 1/2 її площі.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 цього Кодексу)
Наявною у матеріалах справи квитанцією від 29.09.2020 №022 підтверджено, що ОСОБА_1 під час звернення до суду з вказаними позовом сплатив судовий збір у сумі 1 596,30 грн. Відтак, враховуючи обсяг заявлених та задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 798,15 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 12, 72 - 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.04.2020 №248931-5405-1013 в частині донарахованої суми земельного податку з фізичних осіб у розмірі 79 812,34 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 798,15 грн. (сімсот дев'яносто вісім гривень 15 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок