Справа № 420/10183/21
22 липня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю “РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА” про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження № 64612125 від 01.03.2021 року з примусового виконання виконавчого напису № 16764, виданого 01.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виконавчим округом приватного виконавця Табінського Олега Володимировича є місто Київ. Проте місцем проживання боржника, ОСОБА_1 , є місто Одеса. Приватний виконавець в порушення ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції не проведено перевірку інформації щодо наявності у боржника його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі. Позивач не проживає в місті Київ, а мешкає за місце реєстрації - АДРЕСА_1 , та не змінювала реєстрацію місця проживання. Виконавчий документ пред'явлено до виконання з порушенням ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідачем приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським Олегом Володимировичем відзив на позовну заяву не надано.
Ухвалою суду від 22 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-272, 287 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових справ.
Також, ухвалою суду від 22 червня 2021 року витребувано від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича належним чином завірену копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 64612125 від 01.03.2021 року, докази на підтвердження направлення на адресу ОСОБА_1 вказаної постанови та докази на підтвердження її отримання, а також належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 64612125, та зупинено провадження для одержання витребуваних документів.
Ухвалою суду від 14 липня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
01 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем видано виконавчий напис № 16764 про стягнення з ОСОБА_1 29180,47 грн. (а.с. 10).
22 лютого 2021 року до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича надійшла заява ТОВ “РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА” про примусове виконання виконавчого напису № 16764 від 01.02.2021 року (а.с. 11).
01 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським Олегом Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64612125 з виконання виконавчого напису № 16764 від 01.02.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 29180,47 грн. (а.с. 13).
Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 статті 5 ЗУ “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Частиною 1 статті 18 ЗУ “Про виконавче провадження” врегульовано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЗУ “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 25 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
В той же час, частинами першою та другою статті 24 ЗУ “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За змістом ст. 19 ЗУ “Про виконавче провадження” право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Отже, Законом України “Про виконавче провадження” та Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” визначено вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Відповідно до частини п'ятої статті 25 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Крім того, п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У пункті 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), зазначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження, зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
При цьому, згідно п.4 розділу ІІІ Інструкції №512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За п.10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
З аналізу вищевикладеного слідує, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах виконавчого округу останнього, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Таким чином, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. В протилежному випадку - виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття його до виконання як такий, що пред'явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Судом встановлено, що згідно паспортних даних ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМУ УДМС України в Одеській області 20.11.1997 року) з 13.01.1995 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-18).
Згідно даних Єдиного реєстру приватних виконавців України приватний виконавець Табінський Олег Володимирович має посвідчення приватного виконавця № 0196 від 02.07.2018 року та здійснює діяльність в межах виконавчого округу м. Київ.
Як вбачається з матеріалів справи, в постанові про відкриття виконавчого провадження № 64612125 від 01.03.2021 року з виконання виконавчого напису № 16764 від 01.02.2021 року в графі «боржник» вказано « ОСОБА_1 », а в графі «адреса» вказано « АДРЕСА_1 » та « АДРЕСА_2 » (а.с. 13).
В заяві про примусове виконання виконавчого напису № 16764 від 01.02.2021 року вказано адресу боржника, ОСОБА_1 , - АДРЕСА_2 (а.с. 11).
До заяви про примусове виконання рішення додано виконавчий напис № 16764 від 01.02.2021 року, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, в якому вказано адресу місця реєстрації - АДРЕСА_1 ,та місце проживання (відповідно до поданої стягувачем заяви) - АДРЕСА_2 (а.с. 10).
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Таким чином, чинним законодавством України покладено на особу обов'язок здійснювати реєстрацію при зміні місця проживання/перебування або письмово повідомляти орган реєстрації про своє місце перебування.
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження повідомлення позивача, ОСОБА_1 , органу реєстрації про своє місце перебування за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачем також не надано таких доказів.
При цьому, приписами ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” передбачено, що за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції, якими є документи за виконавчим провадженням.
В постанові від 25.06.2019 року у справі № 826/7969/16 Верховний Суд зробив висновок щодо необхідності подання стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження доказів, які б підтверджували місцезнаходження майна боржника.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , стягувачем, ТОВ “РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА”, до заяви про відкриття примусового виконання рішення додано не було.
За таких підстав, факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , не підтверджений належними та допустимими доказами та не може бути визнаний судом таким, що встановлений під час вирішення Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Табінським Олегом Володимировичем питання про прийняття до виконання виконавчого напису № 16764 від 01.02.2021 року та відкриття виконавчого провадження № 64612125.
При цьому, відсутність у Законі прямої вказівки на вчинення дій, спрямованих на перевірку відомостей, які зазначені у заяві стягувача, до відкриття виконавчого провадження, жодним чином не звільняє приватного виконавця від виконання вимог закону, зокрема, приписів Закону №1404-VIII та Закону №1403-VIII, щодо прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчих документів саме за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника в межах відповідного округу, в якому приватний виконавець здійснює діяльність.
За правилами ч. 5 ст. 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Однак, матеріали справи не містять відомостей про вчинення відповідачем дій, передбачених ч. 5 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”.
При цьому, вказана у виконавчому написі № 16764 від 01.02.2021 року чи заяві стягувача інформація про проживання боржника, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже, у протилежному б випадку, допускалося б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 травня 2021 року по справі № 620/2957/20.
За таких підстав, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським Олегом Володимировичем за наявності достовірної інформації про зареєстроване місце проживання боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі, прийнято до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження № 64612125 від 01.03.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., відповідно до оригіналу квитанції № 92046093 від 14.06.2021 року (а.с. 8).
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано ордер (а.с. 23), копію договору про надання правової допомоги (а.с. 20), виписки із банку (а.с. 21).
В договорі про надання правової допомоги зазначено, що розмір гонорару адвоката складає 3000,00 грн., а саме:
- Надання консультації щодо виконавчого провадження № 64612125 від 01.03.2021 року - 1000,00 грн.;
- Підготовка та збір інформації, написання, відправлення позовної заяви щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 64612125 від 01.03.2021 року - 1500,00 грн.;
- Витрати на канцелярію, копіювання, друк, транспортні витрати - 500,00 грн.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 132, 139, ч. 9 ст. 205, 242-246, 255, 268-272, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича (адреса: 02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1У, офіс 3), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю “РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА” (код ЄДРПОУ 37616221, адреса місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження № 64612125 від 01.03.2021 року.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича (адреса: 02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1У, офіс 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.
Суддя О.А. Левчук