Справа № 420/9503/21
21 липня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул.Косовська, 2-Д, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 36290160) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Розумовська, 37, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправними та скасування постанов,-
Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 06.05.2021 року ВП №65327486; визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 06.05.2021 року ВП №65317538.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, державним виконавцем не було здійснено жодних дій з примусового виконання рішення суду, а тому у відповідача відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірних постановах про стягнення виконавчого збору. Також, позивачем наголошується, що постанови про закриття виконавчого провадження №62930645 винесена 21.01.2021 року, а постанова про відкриття провадження про стягнення з боржника виконавчого збору № 65327486, винесена лише 06.05.2021 року, а тому, є безпідставною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що постанови державного виконавця від 06.05.2021 р. про накладення штрафу не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості та підлягає скасуванню, оскільки Департаментом вжито всіх можливих заходів для виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 року по справі № 420/219/19, та на теперішній час не виконується з поважних причин. Департамент лише видає талони на пільговий проїзд, тому доки їх не буде виготовлено та поки вони не надійдуть, видати їх немає можливості, оскільки вони відсутні, що є поважною причиною по якій на теперішній час не можливо виконати рішення суду. Отже, неправомірне стягнення з Департаменту штрафу призведе до необґрунтованої та надмірної розтрати бюджетних коштів.
Представником відповідач - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду надано відзив на позовну заяву (вхід.№9355/21 від 07.06.2021 р.), в якому зазначено, що станом на теперішній час рішення суду по справі № 420/219/19 не виконано. При цьому, постанови про накладення штрафу є своєрідним захистом прав стягувача та стимулюванням виконання рішення суду боржником. Винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є різновидом витрат виконавчого провадження та чинним законодавством передбачено обов'язок державного виконавця стягувати витрати виконавчого провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/9503/21. Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №65327486 та ВП №65317538. Судове засідання призначене на 06 липня на 12 год. 15 хв.
До суду учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання, повідомлені належним чином, та своєчасно.
Таким чином, враховуючи наявність, передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа №420/219/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі №420/219/19 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо ненадання замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості; зобов'язано Міністерство соціальної політики України здійснити замовлення до Міністерства фінансів України на виготовлення бланків листів талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 420/219/19 апеляційні скарги Міністерства соціальної політики України, ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, скасовано, прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, що полягають у порушенні вимог статті 19 Закону України Про звернення громадян при розгляді звернення (заяви) ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 року вх. № 13-44/6484; визнано протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 листа талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно із 50-відсотковою знижкою їх вартості; зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надати ОСОБА_1 лист талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) згідно посвідчення інваліда війни II групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року, згідно ст. 2 Угоди Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, підписаною 12.03.1993 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 420/219/19, скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Міністерства у справах ветеранів України, яке є правонаступником Міністерства соціальної політики, про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, та в цій частині залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №420/219/19. В іншій частині постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 420/219/19, залишено без змін.
Судом встановлено, що 03 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62930645 з виконання виконавчого листа № 420/219/19, виданого 03.08.2020 року Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надати ОСОБА_1 лист талонів на пільговий проїзд по території країн-членів СНД на право одержання проїзних документів (квитків) згідно посвідчення інваліда війни II групи міжнародного зразка за формою, що діяла станом на 01 січня 1992 року, згідно ст. 2 Угоди Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, підписаною 12.03.1993 року.
03 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В.О. в межах виконавчого провадження № 62930645 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сум 269,00 грн.
11 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В.О. винесено постанову про накладення штрафу ВП № 62930645, якою за невиконання рішення суду, відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Копія постанови про накладення штрафу ВП № 62930645 від 11.11.2020 року була отримана Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради 25.11.2020 року.
09 грудня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В.О. винесено постанову про накладення штрафу ВП № 62930645, якою за невиконання рішення суду, відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
16 грудня 2020 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ГУ НП в Одеській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
21 січня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №62930645.
06 травня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65327486, з виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 62930645 від 03.09.2020 року про стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради виконавчого збору у розмірі 20 000,00 грн.
06 травня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 653117538, з виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 62930645 від 09.12.2020 року про стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради штрафів накладених державним, приватним виконавцем в розмірі 10 200,00 грн.
Не погодившись із винесенням Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Постанов про стягнення виконавчого збору у розмірі 20 000,00 грн., та стягнення штрафів накладених державним, приватним виконавцем в розмірі 10 200,00 грн, позивач - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 06.05.2021 року ВП №65327486, та про накладених державним, приватним виконавцем в розмірі 10 200,00 грн. ВП №65317538, підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до частин 1,2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав, за якими виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника.
Зокрема, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з п. 13 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
З вищевикладеного слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу. Накладення штрафу у подвійному розмірі можливе за умови повторного невиконання рішення боржником без поважних причин.
При цьому, постанова про накладення штрафу є виконавчим документом, а на державного виконавця покладено обов'язок примусового стягнення з боржника накладених штрафів та відкриття виконавчого провадження за постановою про накладення штрафу.
Згідно інструкції №512/2, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Зокрема, як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору №65327486, щодо виконання постанови №62930645 від 03.09.2020 року, винесена 06.05.2021 року, водночас, виконавче провадження №62930645 закінчене 21.01.2021 року.
Також з матеріалів справи вбачається, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 653117538 від 06 травня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленко В.О., відкрито виконавче провадження з виконання постанови про накладення штрафу №62930645 від 09.12.2020 року.
Таким чином, з вище окресленого вбачається, що державним виконавцем, у порушення вимог статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII не було пред'явлено в тримісячний строк до примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 03.09.2020 року ВП№62930645 та постанови про накладення штрафу № 62930645 від 09.12.2020 року, а відтак, суд доходить висновку, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу після спливу тримісячного строку для пред'явлення їх до виконання.
Отже, приймаючи постанови про відкриття виконавчого провадження №65327486, №62930645 від 06.05.2021 року, державний виконавець діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та чинним законодавством України.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, постанову про стягнення виконавчого збору, крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII винесено лише 21 січня 2021 року, тобто через чотири місяці після винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №802/848/18-а від 01 квітня 2020 року.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду по адміністративній справі №420/219/19.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 №14, роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що спірні Постанови про стягнення виконавчого збору ВП №65327486, №62930645 від 06.05.2021р., Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято всупереч положенням чинного законодавства, а тому спірні рішення суб'єкта владних повноважень є неправомірними, та відповідно підлягають скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 06.05.2021 року ВП №65327486, та визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 06.05.2021 року ВП №65317538, є правомірними, ґрунтовними, отже підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки, під час розгляду даної справи, свідки судом не залучались, та судові експертизи не призначались, судові витрати, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 06.05.2021 року ВП №65327486, та визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 06.05.2021 року ВП №65317538, задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.05.2021 року у виконавчому провадженні № 65327486 про стягнення виконавчого збору в розмірі 10 200,00 грн.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 06.05.2021 року ВП №65317538.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.287 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
Адміністративний позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 06.05.2021 року ВП №65327486, та визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 06.05.2021 року ВП №65317538, задовольнити
21.07.20.