21 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1775/19
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.02.2021 року (в частині відмови у визнанні вимог в сумі 269 025,81 грн.)
та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 року (в частині відмови у визнанні вимог в сумі 269 025,81 грн.)
у справі № 922/1775/19
за заявою Фізичної особи - підприємця Корнач Олени Іларіонівни,
про неплатоспроможність Фізичної особи - підприємця Корнач Олени Іларіонівни,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2021 року відмовлено в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Харківській області з грошовими вимогами до боржника (вх. № 25408 від 02.11.2020), з урахуванням уточнень (вх. № 1773 від 25.01.2021). Відхилино грошові вимоги Головного управління ДПС у Харківській області в розмірі 269025,81 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 року апеляційну скаргу, залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.02.2021 року, залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (подана 03.06.2021 року, через Східний апеляційний господарський суд) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.02.2021 року (в частині відмови у визнанні вимог в сумі 269 025,81 грн.) та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 року (в частині відмови у визнанні вимог в сумі 269 025,81 грн.) у справі № 922/1775/19, в якій просить суд замінити кредитора Головне управління ДПС у Харківській області на правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнанні вимог в сумі 269 025,81 грн.; постановити нову ухвалу, якою визнати вимоги ГУ ДПС у Харківській області.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту п'ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов'язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності».
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що касаційна скарга не містить чіткого посилання на підставу (підстави) для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України та належного обґрунтування того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Слід відзначити і те, що скаржник лише перераховує наявні підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною другою статті 287 ГПК України, але при цьому не вказує на якій конкретно підставі (підставах) подається дана касаційна скарга.
Так, в обґрунтування своєї правової позиції Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України посилається на те, що судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм матеріального, процесуального права та на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі.
Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу і підстави на яких вона подається, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
З огляду на викладене скаржнику необхідно конкретизувати підстави касаційного оскарження у відповідності до пунктів частини другої статті 287 ГПК України з наведенням відповідного обґрунтування.
Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Клопотання про заміну кредитора Головне управління ДПС у Харківській області на правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України буде вирішено Судом після усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
1.Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.02.2021 року (в частині відмови у визнанні вимог в сумі 269 025,81 грн.) та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 року (в частині відмови у визнанні вимог в сумі 269 025,81 грн.) у справі № 922/1775/19 - залишити без руху.
2. Надати Головному управлінню ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
3. Роз'яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду Огороднік К.М.