22 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/2111/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя Юзіков С.Г.)
від 18.11.2021
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Мороз В.Ф.)
від 13.05.2021
у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
до Комунального підприємства "Кривбасводоканал"
про визнання укладеним договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 17.04.2020,
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору № 44 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 17.04.2020 в редакції згідно додатку № 11 до позовної заяви; визнання укладеним додатку № 1 до договору № 44 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 17.04.2020 в редакції згідно додатку № 12 до позовної заяви.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2021, у задоволенні позову відмовлено.
26.05.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з таких мотивів.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження скаржник визначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).
Водночас, скаржник не вказує, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає порушення судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
Також в касаційній скарзі скаржник стверджує про порушення судами норм процесуального права, а саме частини 3 статті 13, статей 76, 77, частини 2 статті 86, пункту 1 частини 1 статті 177 ГПК України. Зазначає, що судами взагалі не надано оцінку листу Міністерства розвитку громад на території України від 24.04.2020 № 8/9, 12/2914-20. Підставою касаційного оскарження визначає частину 6 статті 310 ГПК України.
Натомість, Верховний Суд звертає увагу, що частина 6 статті 310 ГПК України є підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду в разі порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції (за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції), що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Водночас, касаційна скарга має містити мотиви взаємозв'язку між ухваленням судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частин 1, 3 статті 310 ГПК України.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Отже, таке обґрунтування касаційної скарги не відповідає вимогам статті 290 ГПК України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 119, 174, 234, 288, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у справі № 904/2111/20 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом, а саме, подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи, в якій:
- щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України чітко зазначити неправильно застосовані судами попередніх інстанцій норми матеріального права;
- щодо порушення норм процесуального права зазначити відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова