06 липня 2021 року Справа № 915/1559/20
м.Миколаїв.
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль C.М.,
за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,
від позивача: не присутні;
від відповідача: не присутні;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав”
вул. Шовковична, 10 оф. 28, м.Київ, 01021;
до товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелесі”,
площа Тараса Григоровича Шевченко, буд. 2, офіс 204, м.Первомайськ, Миколаївська область, 55200;
про визнання договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення № 11-12/11/20 укладеним, -
Громадська спілка (ГС) “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Інтелесі” з позовом про визнання з 10 квітня 2020 року договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення № 11-12/11/20 укладеним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є провайдером програмної послуги на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення та здійснює на території України кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав. Проте, відповідач ухиляється від укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, який є обов'язковим в силу Закону та продовжує здійснювати господарську діяльність без підписання договору з акредитованою організацією, використовувати у своїй діяльності об'єкти авторського права і суміжних прав, чим створює загрозу порушення прав інтелектуальної власності численної кількості правовласників, зокрема, авторів, виконавців, виробників фонограм та відеограм.
В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 179, 180, 187 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”.
За такими вимогами ухвалою від 28.12.2020 відкрито провадження в даній справі.
В ході розгляду справи позивач свої вимоги підтримував повністю та просив суд їх задовольнити.
У наданому відзиві на позов від 19.01.2021, з урахуванням заперечень від 24.02.2021 відповідач просить відмовити, мотивуючи тим, що у останнього Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 28.01.2021 анульовано ліцензію як провайдера програмної послуги НР № 00547-П строком дії з 24.01.2017 року по 24.01.2027.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України докази мають бути належними та допустимими
Позивач вказує, що відповідно до вимог ст.ст. 1, 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ст.ст. 1, 12, 16 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» громадська спілка "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" має статус єдиної в Україні акредитованої організації у сфері обов'язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об'єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
На доказ акретидації позивачем надано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 14 від 10.09.2019 (а.с. 66).
З іншого боку, відповідно до вимог ст. 1, 23, 28. 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» відповідач ТОВ “Інтелесі” є провайдером програмної послуги на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення НР № 00547-п від 24.12.2011 та здійснює на території України кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав (а.с. 47-52).
Ця обставина відповідачем не заперечена.
Спір між сторонами є переддоговірним і позивач просить вважати (визнати) укладеним між сторонами договір № 11-12/11/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення на умовах позивача.
У відповідності до положень ст. 187 Господарського Кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» кабельна ретрансляція - прийом і одночасна передача телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги та іншими особами незалежно від використаних технічних засобів повних і незмінних передач (програм) організацій мовлення або їх істотних частин, а також творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в таких передачах (програмах) організацій мовлення, за умови що початкова трансляція такої передачі (програми) здійснена організацією мовлення, яка не підпадає під юрисдикцію України відповідно до закону або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» встановлено:
користувач - будь-яка юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка вчиняє дії, що відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» вимагають отримання згоди від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або яка іншим чином повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам;
- обов'язкове колективне управління - колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
Обов'язкове колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» користувачі зобов'язані до початку використання у своїй діяльності об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про авторське право і суміжні права», укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Отже між сторонами повинен бути укладений спірний договір і відповідач не заперечив такого свого зобов'язання та не спростовує прав позивача на укладення спірного договору між сторонами, як господарського зобов'язання.
Позивач вказує, що відповідач на його пропозицію укласти спірний договір не відреагував, відповідач здійснює свою господарську діяльність без підписання договору із позивачем, як із акредитованою організацією, чим створює загрозу порушення прав інтелектуальної власності авторів, виконавців, виробників фонограм і відеограм, які використовуються при кабельній ретрансляції.
В ході розгляду справи спір між сторонами не врегульовано.
За змістом ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.
Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Згідно з п. 1 ч. ст. 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» однією з функцій організації колективного управління є укладання із користувачами договорів про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договорів про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Позивач доводить, що за правилом, визначеним положеннями Цивільного та Господарського Кодексів України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цими Кодексами, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 ГК України). Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (у редакції від 15.05.2018, яка була чинна на час затвердження позивачем остаточних тарифів винагороди 10.04.2020) передбачає, що тарифи, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, мають бути об'єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об'єктів.
Проекти попередніх тарифів визначаються на загальних зборах організації колективного управління та встановлюються у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від надходжень користувачів, отриманих безпосередньо від використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав за вирахуванням витрат платежів, пов'язаних з придбанням (набуттям) прав на такі об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, чи відсотки від вартості обладнання і матеріальних носіїв, за допомогою яких можна здійснити відтворення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, окремо для кожної категорії користувачів.
Протягом 10 робочих днів з моменту затвердження попереднього проекту тарифів організація колективного управління зобов'язана оприлюднити проект попередніх тарифів шляхом, зокрема, опублікування на своєму веб-сайті.
Позивач вказує, що у період з 10.03.2020 по 09.04.2020 Позивачем із представниками провайдерів програмної послуги, а також їхніми об'єднаннями були проведені переговори щодо встановлення остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних Програм (передач) мовлення.
Ці особи дійшли згоди щодо остаточних тарифів винагороди. Так у період з 09 по 10 квітня 2020 року було складено й підписано Протокол щодо остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення (а.с. 79-83).
Протокол розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у розділі «Ставки (тарифи) винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав».
Протоколом визначено, що за кабельну ретрансляцію об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, встановлено наступні остаточні розміри тарифів, як сума за кожного абонента користувача -- 0,40 грн/міс. на 2020 рік.
Суд погоджується і відповідачем не заперечено, що ціна, запропонована позивачем проекті спірного договору, відповідає встановленим остаточним тарифам та чинному законодавству України (додаток 3 до договору, а.с. 76).
Позивач просить визнати укладеним спірний договір з 10.04.2020 та з істотною умовою п. 5.1. про те, що "цей договір є укладеним та набуває чинності в дату його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, разом із тим сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами з 10 квітня 2020 року".
Як вказано вище, 10 квітня 2020 року є датою набрання чинності остаточних тарифів, і до цього моменту, за доводами позивача, договір між сторонами не міг бути укладений.
У відповідності до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше (ч. 7 ст. 180 ГК України).
Частиною 2 ст. 187 ГК України визначено, що день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.
З цього правила існує виключення про те, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3 ст. 631 ЦК України).
У справі відсутні докази того, що відповідач прямо погодився на застосування до відносин сторін умови спірного договору про те, що він застосовується до відносин між ними, які виникли до його укладення, зокрема, з 10.04.2020.
Також відсутні докази фактичних дій відповідача, які свідчать про підтвердження ним існування між сторонами правовідносин по укладенню спірного договору з 10.04.2020 чи про намір відповідача врегулювати відносини сторін саме з цієї дати.
Виходячи з прямого змісту ч. 3 ст. 631 ЦК України, умова договору про застосування його умов до відносин сторін, що виникли до його укладення, може бути застосована у договорі лише за згодою сторін.
У справі немає доказів, що сторони дійшли добровільної згоди про включення до спірного договору п. 5.1.
В ході розгляду справи судом встановлено, що без цієї умови спірний договір не захищає та не відновлює права позивача, а тому договір не може бути укладено без п. 5.1. договору, виходячи з такого:
Як встановлено судом, рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення № 86 від 28.01.2021 (а.с. 152) анульовано ліцензію відповідача як провайдера програмної послуги НР № 00547-п від 24.01.2017.
Вказане рішення розміщено на офіційному сайті Нацради в загальному доступі, що перевірено судом в ході розгляду справи, тому суд приймає до уваги вказаний доказ, який надано відповідачем лише 17.02.2021 (а.с. 152), керуючись при цьому ст. 2 ГПК України.
Отже, з 28.01.2021 відповідач не має ліцензії провайдера програмної послуги.
У відповідності до п. 2.1. затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 28 грудня 2011 року N 2979 ПОЛОЖЕННЯ про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги ----- ліцензія провайдера програмної послуги є єдиною законною підставою на здійснення діяльності з надання програмної послуги.
Отже, виходячи з обставини відсутності у відповідача на час вирішення спору ліцензії провайдера програмної послуги, дія спірного договору між сторонами на майбутнє не можлива.
Представник позивача з урахуванням цієї обставини стверджує, що Громадську спілку "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" у виниклому спорі цікавить лише оформлення за рішенням суду відносин сторін за період з 10.04.2020 по час анулювання ліцензії відповідача.
Суд вважає, що спірний договір між сторонами на умовах лише його укладення на вже минулий період з 10.04.2020 по 10.12.2020 (без можливості виконання в майбутньому) є неможливим, виходячи з такого:
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 631 ЦК визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Отже за загальним правилом договір повинен встановлювати правовідношення, яке розраховане на виконання його в майбутньому. А норма ч. 3 ст. 631 ЦК про можливість поширення договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення (лише за згодою сторін), є виключенням з цього правила.
Тому договір не може укладатися лише на минуле, без можливості виконання його в майбутньому, тобто не може бути реалізовано лише виключення, без застосування при цьому загального правила про правовий зміст будь-якого договору, що укладається для його виконання в майбутньому.
Крім того суд враховує, що істотною умовою спірного договору також є п. 5.6. про те, що договір припиняється, зокрема, з дати анулювання відповідної ліцензії провайдера-відповідача.
Виходячи з цього, при укладенні спірного договору за рішенням суду виникне ситуація, що цей договір не встигши укластися, буде відразу припинений через настання факту анулювання ліцензії у провайдера-відповідача, що взагалі суперечить концепції вирішення переддоговірного спору та примусового укладення договору для оформлення зобов'язань між сторонами на майбутнє (за загальним правилом, якому повинен відповідати будь-який правочин).
З урахуванням викладеного, спірне питання про поширення умов договору на період до часу його укладення не може бути вирішено і лише через вказівку в судовому рішенні на укладення договору саме з 10.04.2020 у відповідності до положень ч. 2 ст. 187 ГК України, якщо при цьому немає згоди відповідача на поширення договірних стосунків на минулі періоди і якщо між сторонами не було ніяких відносин по укладенню договору чи виконанню зобов'язань до моменту прередачі спору до суду.
Без вказаних позивачем п. 5.1 та 5.6. як істотних умов, договір між сторонами існувати не може.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність згоди відповідача на умову спірного договору про те, що умови договору застосовуються до відносин сторін, що виникли між сторонами з 10.04.2020 та анулювання у відповідача ліцензії провайдера програмної послуги НР № 00547-п від 24.01.2017 року з 28.01.2021 року (що автоматично припиняє договірні стосунки), спірний договір укладеним бути не може, а тому позов до задоволення не підлягає.
Отже, в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, -
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оформлене відповідно до вимог статті 238 ГПК України рішення підписано 19.07.2021 року.
Суддя С.М.Коваль.