20 липня 2021 року Справа № 915/161/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О.В., розглянувши матеріали заяви (вх. № 10450/21 від 08.07.2021 року) Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Магазин № 301" про відстрочення виконання судового рішення по справі № 915/161/20
за позовом: заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001) в інтересах держави в особі
Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Магазин № 301", 54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 20.
про: скасування запису в Державному реєстрі речових прав та знесення об'єкту нерухомості,-
За участю секретаря Сулейманової С.М.
У судовому засіданні приймає участь:
Прокурор Волкожа С.В.
Від боржника: адвокат Луговенко К.С.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явились.
08.07.2021 року до Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Магазин № 301" надійшла заява вх. № 10450/21 від 08.07.2021 року про відстрочення виконання судового рішення по справі № 915/161/20.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2021 заяву про відстрочення виконання судового рішення передано головуючому судді Ткаченку О.В.
Ухвалою суду від 12.07.2021 судове засідання для розгляду заяви призначено на 20.07.2021 о 09:30 год.
У судовому засіданні 20.07.2021 представник боржника підтримав подану заяву та просив відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2020 у справі № 915/161/20 в частині зобов'язання знести нежитлові приміщення магазину загальною площею 104 кв.м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-5, 1-пов. нежитлового приміщення магазину по вул. Генерала Карпенка, 20 в місті Миколаєві на один місяць, який рахувати з дня набрання чинності відповідною ухвалою суду.
Прокурор у судовому засіданні 20.07.2021 не заперечував проти відстрочення виконання судового рішення на один місяць з огляду на обґрунтованість та доведеність поданого боржником клопотання.
20.07.2021 судом після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали заяви, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2020 у справі № 915/161/20 позов задоволено повністю, скасовано державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Магазин № 301» на нежитлові приміщення магазину загальною площею 104 кв.м, який складається із нежитлової будівлі літ. А-5, 1-пов. нежитлового приміщення магазину по вул. Генерала Карпенка, 20 в місті Миколаєві, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно оформлено записом № 18741580 від 24.01.2017 ; зобов'язано відповідача знести нежитлові приміщення даного магазину. Також з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати в сумі 4204,00 грн.
Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2020 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Магазин № 301" залишено без задоволення.
05.01.2021 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29 вересня 2020 року, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22 грудня 2020 року, було видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20 касаційну скаргу ТОВ ВКФ "Магазин № 301" залишено без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22 грудня 2020 року і рішення Господарського суду Миколаївської області від 29 вересня 2020 року у справі № 915/161/20 залишено без змін. Також було поновлено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29 вересня 2020 року у справі № 915/161/20.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною, як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 р. у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
За приписами ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За змістом ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. по справі № 11-рп/2012).
Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.
Так, за приписами ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на певний строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 р. у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців).
Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Так, в даному випадку заява про відстрочення виконання рішення суду у даній справі обґрунтована тим, що добровільне виконання цього рішення у строки, визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження, є неможливим у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю боржника, а також необхідністю надання часу для знесення нежитлових приміщень магазину, що потребує певного часу для повідомлення орендарів нежитлових приміщень про звільнення орендованих приміщень, для укладання відповідних договорів з контрагентами, які мають відповідні дозволи на проведення будівельних робіт, для пошуку та оренди приміщень з метою зберігання будівельних матеріалів.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, боржником надано суду: виписку з медичної амбулаторної картки керівника, довідку № 319/4 щодо непрацездатності керівника у період з 05.05.2021 по 17.05.2021, листок непрацездатності керівника з 04.06.2021 по 25.06.2021, довідку № 407/4 щодо непрацездатності керівника у період з 06.07.2021. Також
боржником в підтвердження здійснення дій щодо знесення нежитлової будівлі надано копії договору №02/21 від 02.07.2021 демонтажу системи опалення з демонтажем теплолічильника, договору підряду № 9 від 05.07.2021, виконання яких потребує певного часу, у зв'язку з чим боржник звернувся до суду з даною заявою про відстрочення.
Стягувачем - Миколаївською міською радою заперечень щодо відстрочення виконання рішення суду не надано. Прокурор у судовому засіданні 20.07.2021 не заперечував проти відстрочення виконання судового рішення на один місяць з огляду на обґрунтованість та доведеність поданого боржником клопотання.
Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Одним з основних принципів господарського судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи викладене, з огляду на підтвердження боржником факту перебування тривалий час на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, у зв'язку з підтвердженням наявними доказами вжиття заходів щодо знесення нежитлових приміщень магазину та доведеність вказаних обставин надання додаткового часу для остаточного виконання судового рішення, господарський суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення у цій справі на один місяць до 20 серпня 2021 року включно.
Таким чином, керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 220, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Магазин № 301" про відстрочення виконання судового рішення по справі № 915/161/20 задовольнити.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29 вересня 2020 року, ухваленого у справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Магазин № 301», в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму «Магазин № 301» знести нежитлові приміщення магазину загальною площею 104 кв.м., який складається із нежитлової будівлі літ. А-5, 1-пов. нежитлового приміщення магазину по вул. Генерала Карпенка, 20 в місті Миколаєві на один місяць до 20 серпня 2021 року включно.
3. Ухвала набирає законної сили з 20.07.2021 року та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
4. Копію ухвали направити Миколаївській місцевій прокуратурі № 1, Миколаївській міській раді та на електронну адресу представника відповідача - адвоката Луговенко К.С. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на електронну адресу Миколаївської міської ради (ІНФОРМАЦІЯ_2).
Повний текст ухвали складено та підписано судом 22.07.2021.
Суддя О.В. Ткаченко