79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.07.2021 справа № 914/1470/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Банзули М.С. розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства «Система Оптимум», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Капітал», м. Городок, Львівська область
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 34 587,34 грн.
представники сторін
від позивача: Мацепура В.С.;
від відповідача: не з'явився.
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Система Оптимум» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Капітал» про стягнення заборгованості за договором поставки №2018/РТ-04 від 03.01.2018 року.
Ухвалою від 31.05.2021 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду на 30.06.2021 року. 30.06.2021 року засідання відкладено на 19.07.2021 року.
В судове засідання 19.07.2021 року з'явився представник позивача, відповідач явку повноважного представника не забезпечив.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 19.07.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Аргументи позивача
Позивач звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Капітал» про стягнення 33 507,00 основної заборгованості, 272,18 грн. - 3 % річних та 808,16 грн. - інфляційних втрат.
Відповідач отримав товар на загальну суму 33 507,00 грн. на підставі видаткових накладних РН-0179 від 18.01.2021 року, РН-0394 від 28.01.2021 року та рахунків-фактур СФ-00490 від 18.01.2021 року, СФ-01079 від 28.01.2021 року.
Відповідач прострочив виконання зобов'язання, за що останньому нараховано 3% річних - 272,18 грн. та інфляційні втрати 808,16 грн.
Аргументи відповідача
Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, правом на подання відзиву чи пояснень по суті спору не скористався.
Сторонами укладено договір поставки №2018/РТ-04 від 03.01.2018 року. Договором передбачено, що Покупець (Відповідач) здійснює оплату за товар на підставі виставленого рахунку на умовах відстрочки платежу на термін не більше 30 календарних днів з моменту поставки товару. Договір чинний з моменту його підписання і діє до 31.12.202018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а у разі відсутності заяви з однієї із сторін про припинення дії договору, за два тижні до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на ще 1 рік на тих самих умовах.
На підтвердження поставки товару представлено:
- рахунок-фактуру СФ-00490 від 18.01.2021 року на суму 32 940,00 грн., видаткова накладна РН-0179 від 18.01.2021 на суму 32 940,00 грн.
- рахунок-фактуру СФ-01079 від 28.01.2021 на суму 567,00 грн., видаткова накладна РН-0394 від 28.01.2021 на суму 567,00 грн.
Відповідно до п. 3.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару та підписання видаткових накладних. Видаткові накладні підписані представниками сторін та містять відтиски печаток.
Позивачем скеровувалась претензія №21 від 09.03.2021 року. Також поживач представив акт звірки взаєморозрахунків, акт відповідачем не підписаний.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується факт поставки товару за договором поставки №2018/РТ-04 від 03.01.2018 року на загальну суму 33 507,00 грн. на підставі видаткових накладних РН-0179 від 18.01.2021 року та РН-0394 від 28.01.2021 року. Сума заборгованості становить 33 507,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 272,18 грн. та інфляційні втрати - 808,16 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що такий є обґрунтованим та арифметично вірними, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а заявлена до стягнення заборгованість підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 16 424,60 грн. та судовий збір 2 270,00 грн.
Позивачем представлено договір про надання правових послуг №02/01 від 02.01.2021 року, додаткову угоду №02/01-3 від 05.05.2021 року, рахунок №02/01-3-01 від 10.05.2021 року, платіжне доручення №3741 від 14.05.2021 року (оплата за надання правових послуг), платіжне доручення №3736 від 14.05.2021 року (судовий збір за позовом).
Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Також судом враховано позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211544), відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В судових дебатах представником Позивача зроблено усну заяву про подання додаткових доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат в порядку, передбаченому ч.8 ст.129 ГПК України.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (ч.1, п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно в розмірі 2270.00 грн.
Також суд дійшов висновку про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених позивачем судових витрат у справі на 12:30 год. 28.07.2021 року та встановлення позивачу п'ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та відповідачу доказів понесених судових витрат.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Капітал» (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Артищівська, 9, корпус 1, ЄДРПОУ 39878629) на користь Приватного підприємства «Система Оптимум» (79066, м. Львів, вул. Ґрунтова, 1, ЄДРПОУ 35774875) 34 587,34 грн. заборгованості, з яких 33 507,00 грн. - основна заборгованість, 272,18 - 3 % річних, 808,83 - інфляційних втрат та 2 270,00 судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання відшкодування судових витрат на 28.07.2021 року о 12:30 год.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.
Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 22.07.2021 року.
Суддя З.В. Горецька