вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1319/21
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні
позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна», м.Київ
до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, м.Боярка Київської області
про стягнення грошових коштів
У судовому засіданні брали участь:
представник позивача: Верхацький І.В. (посвідчення адвоката №6888/10 від 05.09.2018, довіреність №14-335 від 22.12.2020);
представник відповідача: не з'явився
1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)
1.1. 29.04.2021 засобами поштового зв'язку до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, АТ «НАК «Нафтогаз України») із позовною заявою №39/5-3197-21 від 23.04.2021 (вх.№1311/21 від 05.05.2021) до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі - відповідач, КП «Києво-Святошинська тепломережа») про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 4 106 899,68грн, з яких: 3 584 132,90грн - основний борг, 85 587,26грн - пеня, 119 690,87грн - 3% річних, 317 488,65грн - інфляційні втрати. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 61 603,50грн судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 264-265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11-16, 509, 525-526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов відповідного договору в частині оплати поставленого позивачем природного газу.
12.07.2021 під час судового засідання представник позивача у вступному слові підтримав поданий позов та просив суд його задовольнити з підстав викладених у ньому.
1.2. Відповідач правом, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не скористався та відзиву на позовну заяву не надав.
Представник КП «Києво-Святошинська тепломережа» у підготовче (07.06.2021) та судове (12.07.2021) не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, про час та місце засідань інформувався належним чином та своєчасно (т. 1 а.с. 77, 85). Ураховуючи те, що явка відповідача обов'язковою судом не визнавалась, зважаючи на положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе розглянути позовну заяву без участі представника КП «Києво-Святошинська тепломережа» за наявними у справі матеріалами.
2. Процесуальні дії у справі
2.1. Ухвалою суду від 11.05.2021, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.06.2021 та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву у строк до 27.05.2021.
2.2. 07.06.2021 за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.07.2021, про що постановлено відповідну ухвалу від 07.06.2021.
2.3. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 12.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази
30.09.20219 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Києво-Святошинська тепломережа» (споживач) укладено договір постачання природного газу №5232/1920-БО-17 із відповідними змінами та доповненнями (далі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (т. 1 а.с. 18-35).
Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, зокрема, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
У п. 3.8 Договору сторони домовились про те, що приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 Договору).
Згідно пп. 6 п. 6.2 Договору споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).
Так, на виконання умов Договору постачальником поставлено споживачу природний газ, а споживачем прийнято вказаний товар, на загальну суму 3 584 132,90грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними між сторонами без зауважень та скріпленими їх печатками: від 31.10.2019 на суму 111 939,30грн; від 30.11.2019 на суму 741 082,39грн; від 31.12.2019 на суму 726 292,26грн; від 31.01.2020 на суму 874 092,19грн; від 29.02.2020 на суму 628 978,86грн; від 31.03.2021 на суму 446 479,02грн; від 30.04.2020 на суму 55 268,88грн (т. 1 а.с. 36-42).
Доказів оплати поставленого АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу до КП «Києво-Святошинська тепломережа», останнім суду надано не було.
4. Щодо порушеного права
Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив наявну у нього заборгованість перед позивачем, останній звернувся із даним позовом до суду та нарахував КП «Києво-Святошинська тепломережа» штрафні та фінансові санкції.
5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано
5.1. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 3 584 132,90грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними між сторонами без зауважень та скріпленими їх печатками.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, у п. 5.1 Договору сторони домовились, що КП «Києво-Святошинська тепломережа» здійснює остаточну оплату постановленого останньому АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Проаналізувавши зазначене, суд, із урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний оплачувати поставлений позивачем товар таким чином: за поставлений газ у жовтні 2019 року до 25.11.2019; за поставлений газ у листопаді 2019 року до 26.12.2019; за поставлений газ у грудні 2019 року до 27.01.2021; за поставлений газ у січні 2020 року до 25.02.2020; за поставлений газ у лютому 2020 року до 25.03.2021; за поставлений газ у березні 2020 року до 27.04.2021; за поставлений газ у квітні 2020 року до 25.05.2021.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата поставного АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу є одним з основних обов'язків КП «Києво-Святошинська тепломережа» належне виконання якого вимагається Договором та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3 584 132,90грн.
5.2. Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 85 587,26грн за період з 26.11.2019 по 17.04.2020. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, у п. 7.2 Договору сторони домовились про те, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Водночас, додатковою угодою №5 до Договору від 28.01.2020, внесено зміни до вказаного положення Договору, та зменшено розмір пені до 14,2% річних (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня).
Як встановлено судом у п. 5.1 рішення, відповідач порушив своє договірне зобов'язання в частині вчасної оплати постановлено позивачем природного газу, а відтак, суд дійшов висновку, про наявність підстав у АТ «НАК «Нафтогаз України» вимагати сплати відповідачем пені у відповідному розмірі.
Водночас, судом береться до уваги п. 15 Розділу II Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-IX, яким тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 (із відповідними змінами та доповненнями), установлено на всій території України карантин починаючи з 12.03.2020.
Разом з цим, п. 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
У свою чергу, Закон опублікований у газеті Голос України від 17.04.2020 №68, а отже, останній набрав чинності 18.04.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 06.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Разом із цим, в п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Натомість в п. 3 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд вказав, що наведений висновок не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Однак, прямої вказівки про надання нормам Закону України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зворотної сили у часі в законі не міститься.
Проаналізувавши зазначені обставини, суд дійшов висновку, що вищевказаний Закон не має зворотної дії в часі щодо юридичних осіб і його положення щодо звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій починають діяти з моменту набрання цим Законом чинності, тобто з 18.04.2020.
Так, із змісту наданого позивачем розрахунку пені (т. 1 а.с. 12-15) вбачається, що остання нараховувалась АТ «НАК «Нафтогаз України» із урахуванням вищезазначених обставин, а саме, у період з 26.11.2019 до 17.04.2020.
Ураховуючи зазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 85 587,26грн, суд вважає його правильним та обґрунтованим, а суму пені такою, що підлягає стягненню з відповідача.
5.3. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 119 690,87грн за період з прострочення з 26.11.2019 по 31.03.2021. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.
Так, ураховуючи встановлені у п. 5.1 цього рішення обставини та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 119 690,87грн (т. 1 а.с. 12-15), суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
5.4. Разом з тим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, щодо сплати заборгованості за поставлений газ, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 317 488,65грн за період прострочення з грудня 2019 по березень 2020 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи зазначене, судом береться до уваги правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, відповідної до якої при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця.
Так, ураховуючи встановлені у п. 5.1 цього рішення обставини та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 317 488,65грн, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
6. Щодо судових витрат.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 46, 73-74, 77-80, 86, 126, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Києво-Святошинська Тепломережа» Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Незалежності, буд. 9, ідентифікаційний код 23576122) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у розмірі 3 584 132,90грн (три мільйони п'ятсот вісімдесят чотири тисячі сто тридцять дві грн 90 коп.); пеню у розмірі 85 587,26грн (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім грн 26 коп.); 3% річних у розмірі 119 690,87грн (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто грн 87 коп.); інфляційні втрати у розмірі 317 488,65грн (триста сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 65 коп.); судовий збір у розмірі 61 603,50грн (шістдесят одна тисяча шістсот три грн 50 коп.).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.07.2021.
Станом на 22.07.2021 рішення законної сили не набрало.