вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/991/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК КОРМ»
до Фізичної особи-підприємця Хавтури Володимира Володимировича
про стягнення 116 950,39 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СК КОРМ» до Фізичної особи-підприємця Хавтури Володимира Володимировича про стягнення 116 950,39 грн., з яких 90 504,66 грн. боргу за поставлений товар, 8 154,69 грн. пені, 12 490,76 грн. 20% річних та 5 800,28 грн. інфляційних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2021 року відкрито провадження у справі № 911/991/21, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
26.05.2021 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнав факт поставки товару та не заперечив факт існування боргу в сумі 80 504,60 грн., оскільки 17.03.2021 року відповідачем частково погашено борг на суму 10 000,00 грн., що позивачем не враховано в розрахунку позову. Відповідач надав контррозрахунок пені, 20% річних, та заперечив щодо сум нарахування інфляційних та витрат на правничу допомогу. У зв'язку з чим, проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.
Також, відповідач повідомив про зміну місця реєстрації відповідача, та зазначав, що офіційним місцем реєстрації є: 82660, Львівська обл.,Сколівський район, смт. Славське, вул. Степанівни О., будинок 29 В, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довідкою про реєстрацію місця проживання № 550 від 15.04.2021 року.
Окрім того, до відзиву відповідачем додано клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
27.05.2021 року представником позивача подано письмові пояснення на виконання ухвали суду від 07.05.2021 року, до яких додано Акт звірки заборгованості по Договору поставки № 220 від 23.07.2020 року, який був направлений відповідачеві та докази часткової оплати відповідачем спірного товару 26.01.2021 року на суму 10 000,00 грн. та 17.03.2021 року на суму 10 000,00 грн.
01.06.2021 року відповідачем було подано до суду клопотання про зменшення 20% річних та інфляційних втрат, в якому останній просить суд зменшити заявлені до стягнення 20% річних та інфляційних втрат на 90% та просить врахувати скрутне фінансове становище відповідача, яке виникло в період дії карантину. Окрім того, просить врахувати, що відповідач частково погасив наявну заборгованість та має намір її погасити в повному обсязі.
10.06.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, в якому позивач, підтвердив факт часткової сплати відповідачем основного боргу, в решті викладені у відзиві обставини заперечів.
Також, позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 17 від 23.04.2021 року з переліком виконаних робіт на загальну суму 13 000,00 грн. та № 18 від 07.06.2021 року з переліком виконаних робіт на загальну суму 5 000,00 грн., всього - 18 000,00 грн.
Окрім того, 26.06.2020 року позивачем подано заперечення на клопотання про зменшення розміру пені, заперечення на клопотання про зменшення розміру на правничу допомогу та заперечення на клопотання про зменшення річних та інфляційних.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,
23.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК КОРМ» (позивач, Постачальник) та Фізичною особою-підприємець Хавтурою Володимиром Володимировичем (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 220 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність Покупця товар, вказаний в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату.
Поставка Товару здійснюється на умовах: СРТ (CARRIAGE PAID ТО (... named place of destination), ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (назва місця призначення): Київська обл., Бориспільський р-н, с. Городище, вул. Свободи, буд.17. Поставка Товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року) (п. 2.1 Договору).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що поставка Товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість Товару, яка зазначена у видатковій накладній.
У пункті 3.3 Договору визначено, що поставка партії Товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Постачальником Заявки на поставку партії Товару.
Згідно з п. п. 3.2 та 3.8 Договору передбачено, що факт отримання партії Товару Покупцем засвідчується підписом та печаткою Покупця на видатковій накладній та датою поставки Товару є дата, вказана у видатковій накладній.
Пунктом 3.11 Договору встановлено, що факт отримання партії Товару Покупцем засвідчується підписом та печаткою Покупця на видатковій накладній. Покупець зобов'язаний надати Постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, якою уповноважує певну особу на отримання.
Згідно з п. 6.2. Договору ціна на Товар встановлюється в національній валюті України
Оплата партій Товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії Товару (п. 6.6 Договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині зобов'язань за Договором, які є невиконаними на зазначену дату, - до повного виконання Сторонами цих зобов'язань за Договором (п. 9.1 Договору).
Як стверджує позивач, на виконання зобов'язань за Договором ним поставлено відповідачу Товар загалом на суму 100 504,66 грн. (включаючи ПДВ 16 750,78 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 198 від 27.07.2020 року, а також товарно-транспортною накладною № 198 від 27.07.2020 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).
Таким чином, відповідач, у відповідності до п. 6.6 Договору повинен був оплатити поставлений 27.07.2020 року Товар не пізніше 10.08.2020 року.
Однак, відповідач в порушення п. 6.6 Договору своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого Товару не виконав, розрахувався частково 26.01.2021 року на загальну суму 10 000, 00 грн. (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи), у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 90 504, 66 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 90 504, 66 грн. заборгованості за поставлений, але неоплачений Товар згідно спірного Договору.
В ході розгляду спору, відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти суми основного боргу в розмірі 90 504, 66 грн., оскільки позивач не врахував часткову проплату на суму 10 000,00 грн. від 17.03.2021 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 674 від 17.03.2021 року. У зв'язку з чим, відповідач стверджує, що сума основного боргу за Договором поставки від 23.07.2020 року № 220 на момент звернення позивачем до суду з даним позовом становила 80 504,66 грн.
Також, відповідач зазначає, що оскільки позивач невірно визначив суму основного боргу, не врахувавши всі проплати відповідача, відповідно разрахунок пені та 20 % річних виконаний позивачем невірно, у зв'язку з чим відповідач надав свій контррозрахунок пені та 20 % річних та заперечив щодо сум нарахування інфляційних та витрат на правничу допомогу.
Окрім того, до відзиву відповідачем додано клопотання про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн., яким останній просив зменшити розмір пені, посилаючись на те, що: 1) відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, 2) відповідач частково погасив наявну заборгованість та має намір її погасити у повному обсязі 3) позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов'язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям, 4) у договорі поставки сторони суттєво збільшили розмір процентів річних та період нарахування штрафних санкцій 5) відповідач просить суд також врахувати, що сума основного боргу становить 80 504,66 грн., а заявлені позивачем пеня, 20% річних та інфляційні втрати сукупно становлять 26 445,73 грн., тобто фактично 1/3 від суми основного боргу, що призведе до фактичного безпідставного збагачення позивача, 6) внаслідок поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом СОУЮ-19 на території України, введенням карантину на території України, робота відповідача фактично була паралізована, що і зумовило складнощі у розрахунку з контрагентом.
В ході розгляду спору, представником позивача подано письмові пояснення на виконання ухвали суду від 07.05.2021 року, до яких додано Акт звірки заборгованості по Договору поставки № 220 від 23.07.2020 року, який був направлений відповідачеві, з якого вбачається, що сума основного боргу за Договором поставки від 23.07.2020 року № 220 становить 80 504,66 грн. та докази часткової оплати відповідачем спірного товару 26.01.2021 року на суму 10 000,00 грн. та 17.03.2021 року на суму 10 000,00 грн.
Таким чином, позивач фактично підтвердив здійснену відповідачем часткову сплату основного боргу 17.03.2021 року на суму 10 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В ході розгляду спору судом досліджено та встановлено факт здійснення 27.07.2021 року позивачем на користь відповідача поставки Товару на суму 100 504,66 грн., що підтверджується видатковою накладною № 198 від 27.07.2020 року та товарно-транспортною накладною № 198 від 27.07.2020 року та відповідачем не заперечується.
Пунктом 3.11 Договору встановлено, що факт отримання партії Товару Покупцем засвідчується підписом та печаткою Покупця на видатковій накладній. Покупець зобов'язаний надати Постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, якою уповноважує певну особу на отримання Товару. В даному випадку видаткова накладна № 198 від 27.07.2020 року та товарно-транспортна накладна № 198 від 27.07.2020 року були підписані фізичною особою-підприємцем Хавтурою Володимиром Володимировичем (Покупцем), що підтверджує належне виконання зобов'язання.
До того ж, претензій щодо повноти, комплектності, якості, не своєчасного постачання Товару у Покупця (відповідача) не було.
Згідно з п. 6.6 Договору визначено, що оплата партій Товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки партії Товару.
Враховуючи зазначене, кінцевий термін оплати за поставлений товар (27.07.2020 року - 100 504,66 грн.) 10.08.2020 року, однак всупереч домовленості між Сторонами, Покупець сплатив за поставлений Товар лише частково та з порушенням терміну оплати, а саме 26.01.2021 року - 10 000,00 грн. та 17.03.2021 року - 10 000,00 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на день звернення до суду з даним позовом сума заборгованості Покупця за Договором поставки № 220 від 23.07.2020 року становить 80 504,66 грн., що також не заперечується та не спростовується відповідачем.
В ході розгляду спору позивачем також визнано факти здійснення відповідачем часткових проплат та до відповіді на відзив додано розрахунок, з якого вбачається наявність заборгованості в сумі 80 504, 66 грн.
Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість з урахуванням сум часткових проплат відповідача в сумі - 80 504, 66 грн., яка відповідачем фактично визнана, не заперечена і не спростована.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати Товару, позивач, згідно доданого до позову розрахунку, просить стягнути з відповідача 8 154,69 грн. пені за загальний період з 11.08.2020 року по 01.04.2021 року, нарахованих на суму боргу на підставі п. 7.1 Договору, 12 490,76 грн. 20% річних за загальний період з 11.08.2020 року по 01.04.2021 року, нарахованих на суму боргу на підставі п. 7.2 Договору та 5 800,28 грн. інфляційних за загальний період з 11.08.2020 року по 28.02.2021 року на підставі п. 7.2 Договору.
Також, в ході розгляду спору позивачем подано відповідь на відзив в якому останній зазначає, що відповідно до п. 7.1 Договору та п. 7.2 Договору загальна сума пені за загальний період з 11.08.2020 року по 01.04.2021 року становить 7 514, 52 грн., загальна сума 20 % річних за загальний період з 11.08.2020 року по 01.04.2021 року становить 12 415,79 грн. та загальна сума інфляційних за загальний період з 11.08.2020 року по 28.02.2021 року становить 5 800,28 грн. (згідно розрахунків доданих до відповіді на відзив). Однак, позивачем в установленому порядку позовні вимоги не уточнені.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що за прострочення грошового зобов'язання Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України у даному випадку не застосовуються.
Позивачем здійснено перерахунок (доданий до відповіді на відзив) пені, 20% річних та інфляційних згідно якого просить стягнути з відповідача 7 514, 52 грн. пені, 12 415,79 грн. 20 % річних та 5 800,28 грн. інфляційних.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до уточненого розрахунку пені (доданого до відповіді на відзив) позивачем відповідні нарахування проведено за фактичні періоди існування заборгованості на фактичні суми заборгованості, пеню нараховано в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності Пункту 7.1 Договору.
У зв'язку з тим, що наданий розрахунок пені є арифметично вірним, пеня підлягає задоволенню відповідно до уточненого розрахунку за загальний період з 11.08.2020 року по 01.04.2021 року в сумі 7 514, 52 грн.
Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочки Покупцем виконання грошового зобов'язання, на вимогу Постачальника, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми.
Окрім того, відповідно до уточненого позивачем розрахунку (доданого до відповіді на відзив) 20% річних та інфляційних, судом встановлено, що вказані вимоги є обґрунтованими, однак, судом виявлено арифметичну помилку у нарахуванні інфляційних.
Судом було здійснено правильний розрахунок інфляційних за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга Закон», згідно з яким з відповідача підлягає стягнення за заявлений позивачем період на заявлені суми 5 598,27 грн. інфляційних.
Щодо наданого позивачем уточненого розрахунку 20% річних, судом встановлено, що нарахування здійснені за заявлений позивачем період на заявлені суми боргу та відповідають умовам п. 7.2 Договору, а відтак уточнений розрахунок 20% річних (доданого до відповіді на відзив) є арифметично вірним та підлягає задоволенню за загальний період з 11.08.2020 року по 01.04.2021 року в сумі 12 415,79 грн.
Однак, оскільки в ході розгляду спору судом було встановлено, що заборгованість відповідача на момент звернення позивачем з позовом до суду, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу складає 80 504,66 грн., що фактично підтверджено позивачем у відповіді на відзив, судом було здійсненому розрахунок пені, 20 % річних та інфляційних на фактичну суму боргу (80 504,66 грн.) за заявлені позивачем періоди, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 7 514, 52 грн. пені, 12 415,79 грн. 20 % річних та 5 598,27 інфляційних.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. та клопотання про зменшення 20% річних та інфляційних втрат на 90 %.
В обґрунтування заявлених клопотань відповідач посилається на те, що: 1) відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, 2) відповідач частково погасив наявну заборгованість та має намір її погасити у повному обсязі 3) позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов'язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям, 4) у договорі поставки сторони суттєво збільшили розмір процентів річних та період нарахування штрафних санкцій 5) відповідач просить суд також врахувати, що сума основного боргу становить 80504,66 грн., а заявлені позивачем пеня, 20% річних та інфляційні втрати сукупно становлять 26445,73 грн., тобто фактично 1/3 від суми основного боргу, що призведе до фактичного безпідставного збагачення позивача, 6) внаслідок поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом СОУЮ-19 на території України, введенням карантину на території України, робота відповідача фактично була спаралізована, що і зумовило складнощі у розрахунку з контрагентом.
В ході розгляду спору позивачем подано заперечення на клопотання про зменшення розміру пені та заперечення на клопотання про зменшення розміру 20% річних та інфляційних втрат на 90% від заявленого позивачем до стягнення, де останній зазначає про те, що відповідачем не було надано документів до суду, які б підтверджували складне фінансове становище (не виплату працівникам підприємства заробітної плати, дебіторську, кредиторську заборгованість підприємства, відсутності коштів на рахунках банківських установ та інше), тому позивач вважає, що дані клопотання не може бути задоволене судом.
Крім того, позивач стверджує, що згідно розрахунків (додаток № 1 та додаток № 2) загальна сума 20 % річних становить 12 415,79 грн., загальна сума інфляційних - 5 800,28 грн. загальна сума пені - 7 514, 52 грн., всього - 25 730, 59 грн., що ні як не перевищує 1/3 (26 834,89 грн.) суми від загального боргу 80 504,66 коп.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення поняття неустойка наведене у відповідній ст. 549 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 05.04.2018 року у справі № 925/1471/16).
Однак відповідачем не обґрунтовано винятковості випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення з його сторони строків встановлених договором.
Суд враховує, що сума штрафних санкцій за порушення строків оплати товару не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми поставленого товару (106 033,24 грн.).
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов'язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а тому заявлені клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягають.
Визначення поняття штрафних санкцій наведене у відповідній ст. 230 Господарського кодексу України, якою передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 3.1 та п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства, ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не передбачають зменшення заявлених на підставі 625 Цивільного кодексу України нарахувань.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 116 950,39 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 106 033,24 грн. з яких 80 504,66 грн. боргу, 7 514, 52 грн. пені, 12 415,79 грн. 20% річних, 5 598,27 інфляційних. В решті 10 917,15 грн. позов задоволенню не підлягає.
Позивачем в позовній заяві подано попередній орієнтований розрахунок судових витрат, якою позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судових витрат, зокрема судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.
Також, позивач заявив про відшкодування понесених ним 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В підтвердження зазначеного надав Договір про надання юридичних послуг № 17200 від 04.05.2020 року, укладений з адвокатським бюро «Селітренікова Леоніда», платіжне доручення № 3742 від 24.03.2021 року на суму 30 000,00 грн.
Відповідачем в ході розгляду спору додано до відзиву клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в якому відповідач твердить, що вартість послуг адвоката є неспівмірною і з ціною позову, оскільки становить майже 1/3 від суми основної заборгованості та зазначає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є неспівмірними з ціною позову, складністю даної справи, а також не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, у зв'язку з чим просить зменшити їх до 300,00 грн.
Також, позивачем в ході розгляду спору на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 17 від 23.04.2021 року з переліком виконаних робіт на загальну суму 13 000,00 грн. та № 18 від 07.06.2021 року з переліком виконаних робіт на загальну суму 5 000,00 грн., всього на 1 8 000,00 грн.
Окрім того, 26.06.2020 року позивачем подано заперечення на клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому останній твердить про те, що 18 000,00 грн. ні як не перевищує 1/3 (26 834,89 грн.) суми від загального боргу 80 504,66 грн.
Частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
З наведених вище норм вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду - Договір про надання юридичних послуг № 17200 від 04.05.2020 року, укладений з адвокатським бюро «Селітренікова Леоніда», платіжні доручення № 3742 від 24.03.2021 року на суму 30 000,00 грн., додано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 17 від 23.04.2021 року з переліком виконаних робіт на загальну суму 13 000,00 грн. та № 18 від 07.06.2021 року з переліком виконаних робіт на загальну суму 5 000,00 грн., всього - 18 000,00 грн.
Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу пов'язаних із розглядом цієї справи становить 18 000,00 грн.
Положеннями господарського процесуального законодавства з урахуванням висновків наведених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, передбачено право на відшкодування витрат на правову допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, чим спростовуються доводи відповідача про протилежне.
У постанові від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/16322/18.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, беручи до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи має бути зменшений до 10 000,00 грн.
Таким чином, сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 058,10 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 126, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК КОРМ» до Фізичної особи-підприємця Хавтури Володимира Володимировича про стягнення 116 950,39 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хавтури Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК КОРМ» (08553, Київська обл., Фастівський р-н., с. Королівка, пров. Польовий, буд. 2, код 39524316) 80 504 (вісімдесят тисяч п'ятсот чотири) грн. 66 коп. боргу, 7 514 (сім тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 52 коп. пені, 12 415 (дванадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн.79 коп. 20 % річних, 5 598 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 27 коп. інфляційних. 2 058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 10 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СК КОРМ» до Фізичної особи-підприємця Хавтури Володимира Володимировича про стягнення про стягнення 10 917,15 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 14.06.2021 р.
Суддя Т.П. Карпечкін