ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2021Справа № 910/1411/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Гусара Владислава Валерійовича
до Благодійної організації "Міжнародний екологічний благодійний фонд "AQUА - VITAE"
про стягнення 128 500,00 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники учасників сторін:
від позивача Гринюк О.М.
від відповідача Жданов О.Ю.
У судовому засіданні 12.07.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фізична особа-підприємець Гусар Владислав Валерійович звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Благодійної організації "Міжнародний екологічний благодійний фонд "AQUA-VITAE" про стягнення 128500,00 грн орендної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2 від 16.01.2012.
Ухвалою суду від 08.02.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
15.02.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 08.02.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.
15.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнає позовні вимоги частково на суму 55882,00 грн та зазначає, що звільнив приміщення 15.09.2020, про що належним чином поінформував позивача та підписав акт приймання-передачі приміщення. Відповідачем до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі приміщення з оренди від 15.09.2020, підписаний обома контрагентами.
15.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує позовні вимоги та зазначає, що акт був підписаний відповідачем тільки після звернення позивача з даним позовом, відповідач задньою датою у березні 2021 року підписав акт. За таких умов, позивач вважає свої вимоги обгрунтованими.
Ухвалою суду від 28.04.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.05.2021.
06.05.2021 від позивача надійшли письмові пояснення про направлення акту приймання-передачі в електронному вигляді (електронною поштою) на адресу відповідача.
21.05.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач зазначив про намір відмовитись від оренди своєчасно, ключі від приміщення були передані представнику позивача 15.09.2020. Оригінал акту не було передано позивачу, оскільки, він знаходився за межами України.
Ухвалою суду від 27.05.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 24.06.2021.
09.06.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про виклик свідка, в якому він просить викликати та допитати ОСОБА_1 .
Клопотання відповідача про виклик свідка не підлягає задоволенню, оскільки, суперечить приписам ГПК України.
В судовому засіданні 24.06.2021 оголошено перерву до 12.07.2021.
02.07.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що додаткова угода, якою продовжено строк дії договору оренди у нього відсутня, однак, про продовження договору свідчить додаткова угода, якою змінено розмір орендної плати. Крім того, дії відповідача щодо часткової оплати орендної плати підтверджують продовження дії договору.
Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2021 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити.
Представник відповідача просив у позовах відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
16.01.2012 між Фізичною особою-підприємцем Гусаром Владиславом Валерійовичем (орендодавець) та Міжнародним екологічним благодійним фондом "AQUA-VITAE" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 2.
За даним договором орендодавець на умовах оренди передає орендарю за плату на визначений строк в користування майно - Об'єкт нерухомого майна для здійснення господарської діяльності орендаря, а останній зобов'язується прийняти дане майно і здійснити оплату за користування ним (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.2.6 договору передбачено права та обов'язки орендаря - звільнити і повернути (передати) орендодавцю об'єкт нерухомого майна в належному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу, протягом 7 днів з моменту закінчення строку дії даного договору за актом здачі нерухомого майна (додаток № 2 до договору).
Сторони погодили, що вартість даного договору визначається як сума всіх платежів орендної плати, здійснених в період його дії (п. 3.1 договору).
Додатковою угодою від 29.11.2019 сторони виклали пункт 3.2 договору в наступній редакції: "За домовленістю сторін, щомісячна орендна плата за користуванням об'єктом нерухомого майна є фіксованою і складає 21000,00 грн.".
Нарахування орендної плати починається з моменту фактичного використання об'єкта нерухомого майна згідно акту приймання-передачі нерухомого майна. Розрахунки з орендної плати, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, здійснюються між орендарем та орендодавцем не пізніше 15 числа кожного місяця, що підлягає оплаті (п. 3.6, 3.9 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору строк дії даного договору встановлено з 16.01.2012 по 15.01.2013.
Моментом закінчення фактичного використання об'єкта нерухомого майна за даним договором є підписання сторонами акту здачі нерухомого майна. Підписанням відповідних актів підтверджується відсутність взаємних претензій і виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 4.3, 4.4 договору).
Позивач вказує, що він направив електронною поштою відповідачу примірник акту приймання-передачі майна (з оренди) від 15.09.2020, однак, відповідач акт не підписав і акт йому не повернув, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з квітня по грудень у сумі 128500,00 грн, з урахуванням суми часткової оплати орендної плати у розмірі 60500,00 грн.
Позивач надав до матеріалів справи банківську виписку за період з 03.03.2020 по 30.08.2020, згідно якої відповідачем було перераховану позивачу орендну плату у розмірі 60500,00 грн.
Суд відзначає, що відповідач не заперечував обставин щодо отримання від позивача 09.11.2020 акту приймання-передачі майна (з оренди) на його електронну пошту, який був підписаний орендодавцем 15.09.2020.
Як визнано самим позивачем у позовній заяві та у відповіді на відзив, відповідач виїхав з орендованого приміщення у вересні 2020 року.
Вказана обставина також визнається та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач долучив до матеріалів справи копію акту від 15.09.2020 приймання-передачі приміщення, складений відповідно до договору нерухомого майна № 2 від 16.01.2012, яким підтверджено повернення нерухомого майна з оренди. Орендодавець претензій до орендаря щодо якісних характеристик об'єкта оренди не має. Орендар визнав свою заборгованість перед орендодавцем в розмірі 55882,00 грн, що склалась на дату підписання цього акту та зобов'язувався погасити свою заборгованість до 31.12.2020.
Суд відзначає, що відповідно до п. 4.3 договору моментом закінчення фактичного використання об'єкта нерухомого майна за даним договором є підписання сторонами акту здачі нерухомого майна. При цьому договором не передбачено, що майно вважається повернутим з оренди після направлення акту приймання-передачі орендарем чи отримання його орендодавцем.
Суду не було надано належних, допустимих та вірогідних доказів того, що акт приймання-передачі майна з оренди від 15.09.2020 був підписаний сторонами не 15.09.2020, а іншою датою.
Сторонами не заперечується, що відповідач користувався орендованим майном в тому числі в період з квітня 2020 по 15.09.2020 року. Крім того, оскільки, акт від 15.09.2020 був складений саме позивачем, то сам позивач визнав обставини, щодо припинення користування майном з боку відповідача 15.09.2020.
В акті від 15.09.2020 сторонами було визначено суму заборгованості відповідача перед позивачем за період користування до 15.09.2020 у розмірі 55882,00 грн. Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги на суму 55882,00 грн.
З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 55882,00 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Щодо заявлених позивачем до відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги в господарському суді, 18.01.2021 між ФОП Гусар В.В. та адвокатом Гринюк О.М. був укладений договір № б/н про надання правової допомоги адвокатом, у відповідності до якого, клієнт доручає. А адвокат бере на себе зобов'язання надати необхідну правову допомогу клієнту з питань підготовки та направлення до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Благодійної організації "Міжнародний екологічний благодійний фонд "AQUA-VITAE" про стягнення грошових коштів за договором оренди нерухомого майна № 2 від 16.01.2012, а також представлення інтересів клієнта під час розгляду позовної заяви в суді першої інстанції. Загальна сума договору складає 15000,00 грн та дорівнює підписаним сторонами актам приймання-передачі наданих послуг. Сторонами також була підписана додаткова угода від 25.01.2021 з визначенням найменування та ціни запропонованих послуг на загальну суму 15000,00 грн (вивчення документів - 2000,00 грн, підготовка позовної заяви - 3000,00 грн, представлення інтересів клієнта під час розгляду позовної заяви у суді першої інстанції - 10000,00 грн.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи подано прибуткові касові ордери: від 18.01.2021 на суму 7500,00 грн, від 24.02.2021 на суму 7500,00 грн та квитанції до них.
Адвокат діє на підставі ордеру серії КС № 649172 від 24.02.2021, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 7815/10 від 05.06.2019.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та проаналізувавши обсяг виконаної адвокатом роботи з надання обумовлених договором про надання правової допомоги послуг, суд вважає обгрунтованим покладення на відповідача витрат з правової допомоги пропорційно сумі задоволених вимог
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Благодійної організації "Міжнародний екологічний благодійний фонд "AQUA-VITAE" (04050, місто Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А, офіс 20; ідентифікаційний код 20063422) на користь Фізичної особи-підприємця Гусара Владислава Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 16.01.2012 у розмірі 55882 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 987 (дев'ятсот вісімдесят сім) грн 18 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 6523 (шість тисяч п'ятсот двадцять три) грн 19 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 72618,00 грн - відмовити.
4.Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.07.2021
Суддя І.В. Усатенко