ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2021Справа № 910/5811/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Лисовця Сергія Володимировича
до Фізичної особи-підприємця Соловйової Катерини Олександрівни
про стягнення 85 473,77 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 85 473,77 грн., з яких 76 608 грн. основного боргу, 1 056,58 грн. 3% річних, 3 508,65 грн. інфляційних втрат та 4 300,54 грн. пені на підставі договору поставки № 47 від 11.06.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до вищевказаного договору, останньому було поставлено товар, який не був оплачений на суму 76 608 грн. Окрім того, позивачем нараховано 1 056,58 грн. 3% річних, 3 508,65 грн. інфляційних втрат та 4 300,54 грн. пені за цим договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02000, м. Київ, вул. Єреванська, 31/1, кв. 25.
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 28.04.2021, отже, завчасно був повідомлений про розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
11.06.2020 між Фізичною особою-підприємцем Лисовцем Сергієм Володимировичем (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Соловйовою Катериною Олександрівною (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 47 (надалі - Договір).
Відповідно до Договору позивач зобов'язувався в обумовлений договором строк поставляти та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до специфікації постачальника (додаток № 1) та накладних, на умовах та в порядку, визначених даним договором.
Згідно п. 2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару у кожній конкретній партії визначаються сторонами у замовленні та вказуються у відповідній специфікації та накладній.
Відповідно до умов п. 4.1 договору сума договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором і складає 109 440 грн. є еквівалентом 3 600 євро.
Пунктом 4.3 сторони погодили наступний порядок проведення розрахунків:
а) із загальної суми договору поставки кошти в розмірі 32 832 грн. є еквівалентом 1 080 євро;
б) решта коштів, а саме 76 608 грн. еквівалент 2 520 євро перераховує на рахунок постачальника, в такому порядку: до 20.07.2020 - 19 152 грн., до 20.08.2020 - 19 152 грн., до 20.09.2020 - 19 152 грн., до 20.10.2020 - 19 152 грн.
Термін дії договору відповідно до умов п. 9.1 договору встановлений з дати його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Як встановлено судом, згідно видаткової накладної № ЛСВ-000023 від 11.06.2020 позивач здійснив постачання у власність відповідача товару на суму 109 440 грн.
Факт поставки Відповідачу продукції підтверджується вищевказаною накладною на суму 109 440 грн., яка підписана позивачем та відповідачем та скріплена печатками сторін.
Отже, як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов'язання за Договором та поставлено Відповідачу Товар на загальну вартість 109 440 грн.
Отримавши Товар за Договором, у Відповідача перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов'язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 109 440 грн.
Відповідач частково оплатив одержаний товар у розмірі 32 832 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 1.06.2020.
Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду доказів належної плати за одержаний товар.
Таким чином, станом на час розгляду справи Відповідач має заборгованість перед Позивачем по Договору поставки року в розмірі 76 608 грн.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 76 608,00 грн. доведений суду належним чином.
Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.
Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 76 608,00 грн. основного боргу.
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 056,58 грн. 3% річних, 3 508,65 грн. інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 056,58 грн. 3% річних, 3 508,65 грн. інфляційних втрат.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 4 300,54 грн. пені.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати за товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки заявлений до стягнення розмір пені є вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 300,54 грн. також підлягає задоволенню судом.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Враховуючи викладене, позов Фізичної особи-підприємця Лисовця Сергія Володимировича підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лисовця Сергія Володимировича задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Соловйової Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Лисовця Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 76 608 (сімдесят шість тисяч шістсот вісім) грн. основного боргу, 1 056 (одну тисячу п'ятдесят шість) грн. 58 коп. 3% річних, 3 508 (три тисячі п'ятсот вісім) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 4 300 (чотири тисячі триста) грн. 54 коп. пені, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко